Головна Головна -> Твори -> Любов до батьківщини автора «Слова о полку Ігоревім»

Любов до батьківщини автора «Слова о полку Ігоревім»



Шкільний твір  на тему «Любов до батьківщини». « Слово…» уже не одне століття хвилює розуми істориків, лінгвістів,  поетів, просто аматорів стародавності. Воно як магнітом притягає до себе погляди багатьох і багатьох людей, навіть цілих поколінь. Цей добуток хвилює загадковою історією свого відкриття й опублікування,  хвилює проблемою дійсності, що так і не вирішена до кінця. Знайдена Мусіним-Пушкіним рукопис у списках 14 століття була піднесена Катерині II,  але під час пожежі в Москві згоріла. До нас дійшов не оригінал,  а список з оригіналу, знайденого Мусіним-Пушкіним в XYIII столітті.  Про що ж розповідається в цій воістину безсмертній книзі. У центрі уваги автора не перемога,  а поразка.  Поразка заштатного князя Новгород-Сіверської землі Ігоря в 1185 році. В 1184  році об’єднаними зусиллями російських князів під предводительством київського князя Святослава половці були  розбиті  й  небезпека, здавалося б, надовго відступила від російської землі.

 

Почуття автора «Слова о полку Ігоревім» не відірвані від епохи, від умов, що їх породили, від батьківщини, що їх виховала. Автор «Слова» – насамперед руський. Його почуття цілком підпорядковані всепроникаючій любові до рідної йому Руської землі. Саме Руська земля стала головним героєм його твору. І саме любов до батьківщини, до руських людей підсилила до краю його почуття, зробила їх складними, загострила його слух, зір, поетичну уяву. Саме вона була його справжньою натхненницею. Любов до батьківщини і до «руських синів» допомогла автору «Слова» проникнути в думи руських воїнів, що заступили межі Руської землі. Автор «Слова» з відчутною жвавістю малює віддалення руського війська і двічі вигукує: «Руська земле! Вже за пагорбом ти!» Тільки той, хто побував у походах, міг з такою точністю передати щиросердечні переживання воїнів, що йдуть за межі рідної землі, що прощаються з батьківщиною.

 

Любов до батьківщини і до невідомих нам русичів із хороброго полку Ігоревого допомогла автору передати тривогу болісно Довгої ночі напередодні бою.

Любов до батьківщини розкрила йому скорботні пережитими Ярославни, наповнила його серце жагучим горем про руських воїнів. Любов до батьківщини, до руського народу надала можливість автору «Слова» почути і художньо зобразити і бесіду князя Ігоря я Дінцем, і спів дів на Дунаї, і тривожні знамення природи, і радість руських міст і сіл із приводу повернення Ігоря з половцями основі сили і свіжості людських почуттів автора «Слова» «вжала його любов до рідної землі, що страждає. Любов до .кі піцимм водила його пером і визначила глибоку народність ту і форми «Слова».

 

У 1184 році об’єднаними зусиллями руських князів під підводом київського князя Святослава половці були розбиті, і н безпека, здавалося б, надовго відступила від Руської землі. Пр те князь Ігор не міг брати участь у цьому переможному похо, похід почався навесні, і ожеледь перешкоджала його кінно: війську приспіти вчасно. Очевидно, Ігор тяжко переживав і невдачу; йому не вдалося довести свою відданість спілці руских князів проти половців, його могли запідозрити у навмисв му відхиленні від участі в поході. От чому в 1185 році Іге кинувся в похід проти половців із своїми союзниками без угоди з київським князем Святославом. Його плани простягали дуже далеко: він сподівався, певне, відвоювати у половців Тмутаракань. Сміливість, почуття обов’язку зіткнулися в характері Ігої з  його недалекоглядністю,  любов  до батьківщини – відсутністю ясного уявлення про необхідність єднання, спільн боротьби. Ігор у поході діяв із винятковою відвагою, але ві не зміг відмовитися від прагнення до особистої слави, і це произвело його до поразки, котрої ще не знали руські.   Вперше за всю історію боротьби з половцями руські князі – Ігор і брат Всеволод – опинилися в полоні. Вперше руське війско потерпіло таку страшну поразку. Тягар невдачі Ігоря був тим сильніший для Руської землі що вона підірвала значення блискучої перемоги над половц; ми, за рік до цього здобутої спілкою руських князів на чолі Святославом Київським.

 

«Слово о полку Ігоревім» було відгуком на події Ігоревою походу. Воно було закликом до припинення княжих усобиці до єднання перед лицем страшної зовнішньої небезпеки.

Зображення природи автором «Слова о полку Ігоревім» Ігор хвалить Донець за те, що той сторожив його. Дійсно, Ігореві припадало втікати, головним чином, уночі, а вдень ховатися в рясних заростях степових рік. Про погоню попереджали чутливі до наближення людини гоголі, чайки. По їхній поведінці Ігор міг судити про те, чи все

навкруги спокійно. Знання степової природи позначається і там, де автор говорить, що дятли своїм стукотом вказували Ігореві шлях до ріки. Степову річку, що заховалася в глибокому долі, здалеку  де видно, не видно і дерев, що ростуть у степу тільки по берегах рік, але на присутність дерев, а отже, й ріки, Ігореві вказував далеко чутний у степу «тект» дятлів.

 

Хоча природа займає виняткове місце в «Слові о полку Ігоревім», у поемі немає пейзажу самого по собі. Природа сприймається автором «Слова» тільки в її змінах, вона введена в події, бере участь у них, то уповільнюючи, то прискорюючи їхній хід. Нона активна, й у цій своїй активності наділяється майже людськими якостями. Природа співчуває руським, намагається попередити їх про небезпеку, допомагає Ігореві в його втечі з полону, у неї шукає співчуття і допомоги Ярославна. Коли Ігор рушив у свій нещасливий похід, світло сонця померкло; ніч, «протяжна грозою», намагається зупинити Ігоря на його згубному шляху. Навіть степові звірі і птахи передчувають поразку руських. Разом із половцями насуваються від моря на військо Ігореве сині хмари.

Битва з половцями переноситься й у природу, набуває рис боротьби сили зла із силою добра у всій природі. Трава і дереші озиваються на поразку руських: трава знічується, дерева шд і’оря схиляються до землі або роняють листя. Автор «Слова» відзначає ті зміни в природі, що викликані в ній ходом людської історії.  Міжусобні війни  Олега призводять  до оипустіння ріллі. У долі руського народу беруть участь і ріки, які  то закликають князя Ігоря до перемоги, то співчувають  і допомагають йому. Уважний спостерігач природи, автор «Слова» із дивної точністю і правдивістю передає, наприклад, опис берегів Дінці як «срібних». Дійсно, Донець несе у своїх водах багато скала мученої крейди (він прорізує на своєму шляху крейдяні гори). Влітку, коли береги Дінця міліють, відкладення цієї крейди НІ обмілинах і косах блищать, як срібні. Люди постійно порівнюються з птахами і звірами: із турами, соколами, воронами, зозулею. Ігор вступає в розмову з Дінцем і одержує від нього поміч. Ярославна шукає співчуття і помочі у вітру, сонця і Дніпра. Важко назвати інший твір, у якому події життя людей і вміни в природі були б так тісно злиті. І це злиття, єдність людей і природи, посилює значущість того, що відбувається, посилює драматизм.

 

Однак князь  Ігор не міг брати участь у цьому переможному поході:  похід почався навесні,  і ожеледь перешкодила його кінному війську прибути вчасно.  Очевидно, Ігор важко переживав цю невдачу; йому не вдалося довести відданість сполучнику російських князів  проти  половців зі  своїми  союзниками без змови з київським князем Святославом.  Його плани простиралися дуже далеко:  він сподівався, видимо, відвоювати в половців втрачену Тьмутаракань. Уперше за всю історію боротьби з половцями російські  князі  –

Ігор і його брат Всеволод – виявилися в полоні.  Уперше російське військо

потерпіло таку страшну поразку. « Слова…»  було безпосереднім відгуком на здабуття Ігорового походу.  Автор “Cлова” дивиться в очі небезпеки,  суворої дійсності,  бачить перед собою всю Русь, що до спустошливих набігів половців.  Він звертається до всім князям по черзі,  як би призиваючи їх до відповіді перед Батьківщиною.  Він кличе їх захищати землю.  І тому,  хоча автор і пише про поразку,  в “Cлове” немає й тіні зневіри. Вся поема як би звернена до майбутнього. Таким чином – це заклик до єднання. 

 

Спілка природи і людини, із такою силою розгорнута у «Слові», – спілка поетична. Природа для автора «Слова» – гігантський резервуар поетичних засобів.

 

 

 План

I.          Літературна історія поеми «Слово о полку Ігоревім».

II.        Невідомий автор поеми – талановитий письменник і громадя-нин-патріот.

 

1.         Легенди й версії щодо авторства.

2.         Вірне служіння автора ідеї свободи рідної землі й народу.

3.         Спостережливість, військовий досвід автора.

4.         Художня майстерність.

III.       Активна авторська позиція – один із сильних факторів впливу

«Слова…» на читачів.

 


Загрузка...



Схожі твори: