Головна Головна -> Твори -> Твір на морально-етичну тему; Звичаї та обряди народу

Твір на морально-етичну тему; Звичаї та обряди народу



Від народження я живу в Україні, вивчала українську мову та літературу, багато уваги при цьому приділялося і культурі моєї Батьківщини, фольклору. Проте, хоча я і здобула безліч нових знань, усім серцем закохалася у нашу дивовижну країну та наш дивовижний народ, багато чого для мене все ще залишається загадкою. У всьому, що я чула та читала, я намагалася знайти якийсь чарівний ключик, який допоміг би мені зрозуміти Україну та українців, щоб усе розклалося по поличках та якось систематизувалося. Отож одним із таких ключиків, напевне, є обрядовість народу. Більшість обрядів виникло ще до прийняття християнства на Русі. З плином часу змінювалася віра народу, змінювалися форми та атрибутика обрядів. Отак, зазнавши надзвичайної кількості змін, сповнені нашарувань з різних часів, до нас дійшли чарівні обряди та вірування українців. Вивченням цього питання за ймаються поважні вчені: фольклористи, етнографи, культурологи. Навіть відомий українських письменник Іван Нечуй-Левицький цікавився цим, навіть на писав книжку «Світогляд українського народу». Я ж, знайомлячись із багатьма науковими працями та художніми творами, намагалася знайти той самий «ключик до розуміння», всотуючи усе, про що вдавалося дізнатись.

Обрядовість українського народу поділялася на два великі цикли: родинну

та календарну. Календарна обрядовість була пов’язана з плином пір року, зде

більшого з хліборобською та трудовою діяльністю народу. Узимку, на Різдво, заведено було співати спеціальних пісень, колядок, громада з молодих хлопців та дівчат ходила селом, тримаючи на палиці велику зірку, яка символізувала народження куса Христа. Як відомо, також водять іак звану «козу» – людину, яку наряджають у шкуру кози. Ця «коза» з’явилася ще до прийняття християнства, вона мала бути символічною жертвою поганським богам, бо справжніх жертв українці через свою миролюбність не приносили з давніх-давен. Отак цікаво пе реплітаються християнські та язичницькі вірування у майже сучасних обрядах. З настанням весни, а з нею і пори сівби, люди виходили у гаї, танцюючи, славлячи природу та її життєдайні сили, виконували різноманітні ритуали, які мали б забезпечити добрий врожай. Вже після того всі бралися до праці. Протягом усього часу свого існування українці були надзвичайно пов’язані з природою, шанували та оберігали її. Любов до природи – одна з головних цінностей нашого народу, прикро, що зараз вона кудись зникає…

Влітку українці святкували так звані Зелені свята – це найкрасивіші та найвеселіші дні, мабуть, за весь рік. Шукали славнозвісну квітку папороті, дівчата багато ворожили, заквітчували дерева, здебільшого молоді березки, водили коло них хороводи, стрибали через вогнище. А наприкінці свят «виганяли мавок із села»: вся громада йшла селом, узявшись за руки, виганяючи таким чином злих духів, що могли потрапити туди протягом свят. Багато спеціальних дій було пов’язано і з часом жнив, частина з них символічно виконується і зараз, хоча, зважаючи на наш час технічного прогресу, це скоріше данина традиції.

Обряди та звичаї народу свідчать про життєві цінності, які найбільше шануються серед певного кола людей. Родинна обрядовість українців, безперечно, вказує на те, що злагода та щастя у родині мали велику цінність. Родинні обряди були присвячені народженню дитини, весіллю та похоронам. Велика частина прикмет та забобонів з прадавніх часів дійшла і до нас. Особисто мене надзвичайно захопив світ української обрядовості. На жаль, не можна за одним разом переповісти всього. Я навіть якось і забула, що шукала ключика до розуміння українського народу. Аж потім згадала і, знаєте, я зрозуміла ось що: душу нашого народу майже неможливо осягнути розумом, можна тільки по-справжньому полюбити цю державу і її людей, відчувши себе часточкою великої, усміхненої, щирої та натрудженої душі українського народу, відчути себе її живою та гарячою часточкою… А сам себе хіба зрозумієш?..


Загрузка...



Схожі твори: