Головна Головна -> Твори -> Ідея соборності України

Ідея соборності України



За свою багатовікову історію український народ, обороняючи власні кордний, свободу й гідність, ніколи не спокушався на чужі землі, не прагнув підпорити інших, не нав’язував їм своєї волі. Він завжди жадав миру, злагоди й братерства. Це кредо втілив у своєму «Єретику» безсмертний Кобзар, що бачив мпйбутнє України як велике об’єднання слов’ян, федерацію окремих незалежних Щоб усі слов’яни стали

  • Добрими братами,
  • І синами сонця правди…
  • республік із столицею у Києві:

Ідеями свободи і єдності пронизані, здається, усі твори Геніального поета. Ти це й не дивно, враховуючи, що революційність Тарас Шевченко черпав з української історії. Він любив Україну й українців безмежно, але не сліпо і міг гнівно закинути відступникам-землякам:

  • Славних прадідів великих
  • Правнуки погані!
  • Він міг з відчаєм вдарити у дзвони Слова:
  • люди! Люди небораки!
  • Нащо здалися вам царі?
  • Нащо здалися вам псарі?
  • Ви ж таки люди, не собаки!

Нарешті, він вірив сам і переконливо примушував повірити інших, що, лище Скинувши ярмо пригнічення і злившись в одну сім’ю, …на оновленій землі Врага не буде супостата, А буде син, і буде мати, будуть люди на землі. Ці рядки з поезії «І Архімед, і Галілей» стали уособленням споконвічної мрії українців, які, мені здається, вже народжувалися з почуттям гідного самоусвідомлення, прагнення до свободи й незалежності, до національної єдності.

Я часто зустрічаю останнім часом вислів: «Україна підводиться з колін». Українці постали з колін у повний зріст» тощо. Але звідкіля таке нехтування Історичною гідністю моїх співвітчизників? Та ніколи вони не стояли на колінах, ніколи не корилися! Чи були б тоді катування, що несли із собою татаро-монгольська орда, каральні загони Петра Першого, більшовицькі ВНК, ДПУ, МГБ, КДБ? Згадаймо, скільки разів проходила Україна хресним ходом по історії до своєї Голгофи і, розп’ята бувши, стікала ріками крові. І умирала моя Україна у страшних муках; та проходив час, і, як Фенікс, вона воскресала її огні і відроджувалася з попелу. Та на коліна її ніхто не міг поставити! Бо завжди підтримувала її свята віра у щасливе майбуття, в єднання у незалежну соборну державу, коли усі етнічні землі, в різні часи поділені між різними імперіями, нарешті з’єднаються в єдине ціле. Із сивої давнини, із грізних княжих часів І по сьогодення ідея соборності, ідея консолідації українців, об’єднання всіх українських земель не втрачала і не втрачає злободенності. На своєму віку Україна двічі мала нагоду стати державою: в середині XVII століття та в двадцятих ро-кнх століття минулого, коли 22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві Суло урочисто проголошено Акт Злуки. В одну самостійну українську соборну державу об’єдналися Українська Народна Республіка і Західноукраїнська На родна Республіка.

На жаль, це об’єднання виявилося нетривким, і невдовзі історія розпоряди лася так, що окремі частини українських земель знов опинились у складі різних держав. Треба було Україні пройти кількома десятками років випробувань, щоб в кінці другого тисячоліття одержати найвеличніший здобуток – держав не самостворення. Наш третій шанс…

Тому мені зрозуміло, чому однією з перших акцій, до яких вдалися патріотичні сили в передчутті розпаду СРСР, а саме 21 січня 1990 року, був «живий ланцюг» між Києвом і Львовом – він символізував духовну єдність східних і західних земель України. Єдність, про яку споконвічно мріяли наші пращури, Шевченком омріяна єдність, що має стати запорукою існування єдиної, соборної і тільки в соборності сущої демократичної України. Бо тільки єдність людей і спільність їхньої мети відкриває шляхи до перемоги.

Сьогодні до нас, молодих, часто звертаються з різними опитуваннями, які, в основному, містять одне загальне питання: чого ми бажаємо? Правди, реформ, змін, а не слів, гасел і застою на їх тлі! Адже скоро саме ми будемо творити історію, будемо йти воднокроч з Україною по її сторінках. І кожен її злет, як і падіння, буде і нашим, ми його будемо відчувати до кінця своїх днів. То ж візьмемося міцніше за руки, як у тому «живому ланцюзі», й доведемо усьому світові, що Наша дума, наша пісня Не вмре, не загине. От де, люди, наша слава, Слава України!


Загрузка...



Схожі твори: