Головна Головна -> Твори -> Людяність. Ти знаєш, що ти – людина

Людяність. Ти знаєш, що ти – людина



Інколи нам доводиться чути або й самим говорити про когось: «Це людина з великої літери!». Що ми маємо на увазі, коли так говоримо? Чи насправді хтось може заслуговувати на таке звання, а хтось його не гідний? Бути Людиною нелегко. Потрібно вміти любити, поважати, жертвувати своїми інтересами заради інших, бути благородним і безкорисливим. Того, хто по-справжньому вміє це робити, називають людяним. Звісно, кожен з нас любить свою сім’ю, друзів, однодумців, і це абсолютно нормальне почуття. Однак слід уміти любити не лише тих, хто близький по крові або духовно. Справжнім виявом любові до ближнього є доброзичливе ставлення і до противників, і до просто незнайомих людей. Саме вміння щиро, чуйно ставитися до інших, бути уважним до їхніх потреб, бачити, визнавати й поважати їхні позитивні якості, а головне – не чинити їм шкоди за будь-яких обставин і є справжньою людяністю.

“Уособленням цієї якості є родина Сірків із роману І. Багряного «Тигролови», яка врятувала від смерті «ворога народу» Григорія Многогрішного, подарувала йому щиру сімейну турботу й любов. Здавалося б, найперше, що мусив зробити старий Сірко, – це видати Многогрішного владі, адже за переховування політв’язня всій його родині загрожувала смертна кара. Крім того, Григорій був абсолютно чужою, а можливо, й дуже небезпечною людиною… Натомість і старий, і Грицько, а надто мати й Наталка, не вагаючись поставилися до Многогрішного як до рідної й давно знайомої людини. Висока гуманність кожного з цієї світлої родини виявляється в їхньому майже несвідомому прагненні добра, безмежній щирості й духовності. У Многогрішному благородні Сірки побачили не політичного противника, не незнайомця або небезпечного ворога, а насамперед людину – таку саму, як і вони, і це стало першою і головною підставою для їхнього прихильного ставлення, яке потім переросло в сердечну любов.

Синонімом людяності є милосердя. Здатність прощати, забувати образу, уміння зрозуміти й допомогти кривдни: кові – одна з найбільших людських чеснот. Така риса властива лише людині, бо лише вона здатна піднятися над бажанням помститися або просто вчинити зло й керуватися світлими й добрими ідеалами задля блага іншого. Пригадаймо Стояниху з оповідання О. Довженка «Мати». Жінка, яка відправила на війну двох синів, переховує в себе двох поранених льотчиків, доглядає їх, турбується про них, огортаючи материнською любов’ю, як своїх рідних дітей. Проте по-справжньому її висока гуманність виявляється тоді, коли вона платить за чужих їй людей власним життям. «Закордон ще приїде до вас, приїде подивитися на вашу піч під небом, на сухенькі гвоздики од пристріту в пічурці, на ваш пам’ятник, і якщо є на світі хоч краплина сумління, він поклониться вашій красі, дорога наша мати, слов’янко, українко дорога» – так оцінює по-справжньому людяний вчинок матері О. Довженко. І хоч сам письменник не говорить про це в оповіданні, однак Стояниха, на мою думку, і є Людиною з великої літери – взірцем для всіх нас.

Людяність є внутрішньою потребою, вона не виникає для чогось і не зникає з якоїсь причини. Ця риса виявляється у критичні моменти, коли хтось поряд з нами потребує допомоги, прощення або й просто чуйного ставлення. І лише той, хто зможе виявити справжнє благородство, милосердя до інших, поступившись власними інтересами, гідний називатися Людиною з великої літери.

Я вважаю, що кожен, хто прагне називатися і бути Людиною, мусить виховувати в собі людяність. При цьому неважливо, який соціальний статус, рівень добробуту чи зовнішній вигляд має людина, бо справжня її велич полягає в здатності любити інших, в умінні поважати й прощати, жертвувати й творити добро.

Рекомендовані твори:

  • Багряний Іван. Тигролови,
  • Довженко Олександр. Мати.
  • Симоненко Василь. «Ти знаєш, що ти – людина…»
  • Шевченко Тарас. Наймичка.
  • Пономаренко Любов. Гер переможений

Загрузка...



Схожі твори: