Головна Головна -> Твори -> Душа зобов’язана трудитися й день і ніч, і день і ніч. Твір-міркування

Душа зобов’язана трудитися й день і ніч, і день і ніч. Твір-міркування



По давньогрецькій легенді, великі й всемогутні боги створили на землі п’ять століть. Перший – золотий. У часи золотого століття люди були зовсім щасливі, не знали ні хвороб, ні горя. Друге століття – срібний. Люди срібного століття були войовничими, жорстокими й гордими. Вони не приносили жертв богам, за що боги їх і знищили. Третє століття – бронзовий. Четвертий – кам’яний вік – вік героїв. Зараз на землі п’яте століття. Покинули людей Доброта й Справедливість. Спить, захована в глечик по велінню Зевса – громовержця, Надія. Розбрат, Заздрість, Ненависть і Байдужість ходять серед людей. Лиха – дочки хмурого, похмурого Тартару – розсіялися по усьому світі…. Не знаю, чи правдива ця легенда. Але, зі смутком дивлячись навколо себе, змушена визнати, що пророцтва греків щодо п’ятого століття виявилися правдивими. Де доброта, де людяність? Серед людей діє вовчий закон. Краще той, хто сильніше, точніше, той, хто в стані скривдити, образити, принизити людини нізащо, просто так… Ця трясовина вульгарності, вульгарності затягує в себе все більша кількість людей, серед яких, на превеликий жаль, безліч підлітків – особистостей зовсім не сформованих, що настільки легко піддаються пагубному впливу.   Є  чи  порятунок?

Є! “Не дозволяй душі лінуватися!” – писав Микола Заболоцький, відкриваючи для всіх універсальний засіб захисту. Людина повинен постійно розвиватися духовно. Лев Толстої, уже після того як йому здійснилося вісімдесят років, шкодував про те, що життя так коротке, адже ще стільки’ усього незвіданих, повного загадок. Духовному розвитку людини сприяють книги. Іван Франко, розуміючи важливе значення літератури, писав:

  • Книги – морська глибина.
  • Хто в них пірне аж до дна,
  • Тієї, хоч i праці травні досить,
  • Дивини перли виносити,

Книги – своєрідний місток між поколіннями, через який до нас приходить всі те краще, чого досягли наші попередники. Саме краще. Адже тільки гарна книга зможе проникнути в людську душу, залишитися там, дати паростки доброго, світлого й прекрасного. Щиросердечні якості людини завжди були основою думки про нього інших людей. Жаль, уміння співпереживати завжди цінувалися серед людей. Згадаєте Бориса Пастернаку:

  • Душу моя, Про усіх у колі моєму, Ти стала усипальницею Замучених живцем…

Серце, після прочитання цих рядків, страждає, думаючи про всіх замучений, серед яких і Марина Цветаєва, і, намий погляд, Владимир Маяковський, своїм пострілом кінець, що поклав, всім роздиранням… Література – пісня душі. І щоб зрозуміти, перейнятися нею, необхідно “учити” свою душу, щоб

  • ..Жити з тобою по-людські, Училася заново вона…

І мені хотілося б, щоб кожна людина, незалежно від роду його занять, поставив перед собою таку мету: ні дня без літератури.


Загрузка...



Схожі твори: