Головна Головна -> Твори -> Стислий переказ повісті «Собаче серце»

Стислий переказ повісті «Собаче серце»



Жовтнева революція породила новий тип людини. Письменники намагалися зрозуміти цей феномен, і багатьом з них, таким, як М. Зощенко, Н. Ердман, В. Катаєв, це цілком удалося, «Новий» обиватель не просто пристосувався до нової влади, він побачив у ній щось своє, рідне. Звідси його підвищена агресивність, упевненість у своїх непогрішних діях, які не підлягають осуду. М. О. Булгаков на початку двадцятих років був співробітником газети «Гудок». Він, звичайно, зіштовхувався з подібними типами постійно, і результатом його спостережень стали сатиричні повісті «Дияволіада», «Фатальні яйця» і «Собаче серце». Повість «Собаче серце» написана в січні-березні 1925 року. Головний герой – професор медицини Пилип Пилипович Преображенський, що займається модної в той час проблемою омолодження людського організму. М. Булгаков не випадково наділяє героя мовця прізвищем. Професор займається євгенікою, тобто наукою про поліпшення, перетворення біологічної природи людини.

Це дуже талановитий учений, відданий своїй справі. В області євгеніки йому немає рівних не тільки в Росії, але й у Європі. Він повністю віддається роботі: удень приймає пацієнтів, увечері, а іноді й уночі вивчає медичну літературу. Не далекий Пилип Пилипович і «земних радостей»: любить добре поїсти, зі смаком одягтися, сходити на прем’єру в театр, побалакати зі своїм помічником Борменталем. Словом, «типовий інтелігент» старої закваски. Політикою Преображенський не займається, нова влада його дратує безкультур’ям і хамством, але далі отрутного невдоволення справа не йде.

Так триває доти, поки у квартирі № 5 не з’являється пес Шарік. Він не підозрює, яка доля його чекає, але заради краківської ковбаси готовий піти на все. Усього лише запах омолодив його: «райський захід рубаної кобили із часником і перцем». Шарік почув у правій кишені шуби минаючого повз пана ковбасу. «Пес повз, як змія, на череві, обливаючись слізьми», поглядом молячи: «Пан!.. Віддайте її мені!»

Однак, незважаючи на важку долю, пес все-таки зумів зберегти свій нісенітний і агресивний характер, що він виявляє відразу. Проходячи повз швейцара в під’їзді, Шарік думає: «От би тяпнути його за пролетарську мозолисту ногу». А виявившись у приймальні професора й побачивши опудало сови, доходить висновку:  «А сова ця – дрянь. Нахабна. Ми її роз’яснимо!» Наївний професор і не підозрює, кого він увів у будинок і що із цього вийде. Ціль Преображенський грандіозна й чудова: облагодіяти людство й дати йому вічну молодість. У порядку експерименту він пересаджує Шаріку насінні залози людини, а потім і гіпофіз. На очах здивованих Преображенського й Борменталя Шарік поступово перетворюється в людину.

Я думаю, що сюжет створення штучної людини в літературі не новий. Починаючи з Мері Шеллі й втіленого її фантазією чудовиська Франкенштейна й кінчаючи сучасними фантастичними «термінаторами», ці персонажі служать для того, щоб вирішувати цілком земні, реальні проблеми.  Для М. Булгакова сюжет «олюднення» собаки – алегоричне осмислення сучасності, торжества хамства, що придбало форму державної політики. Полу звір – полу людина Шарік, або Шарік Поліграф Поліграфович, дуже швидко знаходить у цьому світі свою соціальну нішу. Вихователем і натхненником Шарікова стає голова домоуправління Швондер, демагог і хам. Не жалує сатиричних фарб М. Булгаков і для інших членів домоуправління. Це безликі й «безстатеві» істоти, «трудові елементи», у яких, за словами Преображенського, «розруха в головах». Вони займаються тільки тим, що співають революційні пісні, проводять політичні бесіди й вирішують питання ущільнення. Їхня головна ідея – розділити все нарівно. Так вони розуміють соціальну справедливість. Наявність у професора семи кімнат приводить їх у тихий сказ. Аргументи ж про те, що всі ці кімнати необхідні для нормального життя й роботи, просто непідвласні їхньому розумінню. «Відомо, – відповів Швондер, – що загальні збори, розглянувши ваше питання, дійшло висновку, що в загальному й цілому ви займаєте надмірну площу. Зовсім надмірну. Ви один живете в сімох кімнатах».

І мені здається, якби не високий заступник, професорові Преображенському навряд чи вдалося б довести активістам свою правоту.

До фатального експерименту Пилип Пилипович практично не зіштовхувався із представниками нової влади й нового «істеблішменту», тепер же він має такого «представника» під боком. Шарік показує всю мерзенність свого характеру: пияцтво, дебош, хамство на кожному кроці. Більше того, він під впливом ідей Швондера починає заявляти про свої права й на житлоплощу, і на сім’ю, оскільки відносить себе до «трудового елемента». Спочатку читати це смішно, але потім стає страшно. Скільки таких шаріків і в ці роки й наступні десятиліття виявляться кормила влада й будуть не тільки отруювати життя нормальним людям, але й вирішувати їхню долю, визначати внутрішню й зовнішню політику країни. Не випадково повість М. Булгакова довгий час перебувала в Радянському Союзі під забороною.

А кар’єру Шарікова тим часом складалася успішно: він уже на державній службі – начальник підвідділу по вилові бродячих котів, на ньому шкіряне пальто, як у теперішнього комісара, ще небагато, і він почне вчити жити самого професора. У голосі цьої «лабораторної істоти» все частіше чуються металеві нотки. Шарік напханий соціальною демагогією. Слідом за Швондером він проповідує ідею зрівнялівки: «А те що ж: один у сімох кімнатах розселився, а інший шляється, у бур’янистих ящиках харчування шукає». Більше того, Шарік пише донос на свого благодійника. Професор зрозумів свою помилку, але, на жаль, було вже пізно: Шарік затвердився в цьому житті й цілком вписався у нове суспільство.

«Я піклувався зовсім про інше, про євгеніку, про поліпшення людської породи.  І от їхнє омолодження, нарвався», – ремствує на свою помилку професор. Замість людини вийшла на пів людина – на пів тварина, негідник і хам. Зложилося нестерпне положення. Саме Борменталь першим заговорив про те, що потрібно позбутися від монстра-шарікова, про що Пилип Пилипович спочатку й чути не хотів.

«Злочин дозрів і впав, як камінь… » Професор і доктор стають співучасниками злочину, але вони злочинці «по необхідності». По суті, конфлікт Преображенського й Шарікова до певного моменту носив домашній, побутовий характер. Але зі зміною соціального стану Шарікова спільне проживання з ним виявилося неможливим. Професор вирішується ще на одну операцію – повертає Шарікова в «первісний стан». Мимоволі пригадуються рядки з вірша, написаного після Жовтневої революції: «І незабаром у старий хлів ти  будеш  загнаний  пішаком,  народ, що   не поважає Святинь».

Повість М. Булгакова як би закінчується благополучно. Нормальне життя відновлене, Шарік у своєму природному обличчі тихо дрімає в куті вітальні, але там, за її межами, залишилися Швондер й безліч інших Поліграфів Поліграфовичів, перед якими медицина неспроможна. Ціна за небачений в історії соціальний експеримент виявилася непомірної для Росії й російського народу. Влада юрби – це влада руйнування, вона позбавлена інтелектуального й духовного змісту й приречена на загибель.

 

 


Загрузка...



Схожі твори: