Головна Головна -> Твори -> Переказ на тему: Літературна казка — авторський художній твір

Переказ на тему: Літературна казка — авторський художній твір



Що таке літературна казка? Літературна казка – авторський художній твір, в основі якого лежить захоп-пива вигадана історія, що об’єднує елементи дійсності і фантастики. Серед літературних казок є авторські казки, вигадані письменниками, і є такі, що створені на основі-фольклору, тобто автори використовують запозичені сюжети і героїв.

У чому Герда допомогла маленькій розбійниці? Маленька розбійниця була розбещеною, жорстокою. Вона могла вкусити за вухо власну матір, знущалася з голубів, оленів. Вона казала Герді: «Щовечора я лоскочу його під шиєю моїм гострим ножем, – він дуже цього боїться». Але після спілкування з Гердою маленька розбійниця починає співчувати, вона стає милосердною – відпускає оленя, щоб він допоміг Герді, відніс дівчинку до палацу Снігової Королеви, дає їм дві хлібини й окорок, щоб вони не голодували. Маленька розбійниця під впливом Герди стає чуйною людиною.

Через які випробування проходить Герда? Вона долає страх, коли потрапила у полон до розбійників. Ще до того вона деякий час жила у старої чарівниці, яка свої чари використовувала на те, щоб Герда про все забула, щоб дівчинка, яка так їй сподобалася, залишилась у неї. Вона долає великі відстані, майже боса підходить до палацу Снігової Королеви, де її зу-І стрічають передові загони війська снігової красуні. Коди Герда нарешті знайшла Кая, вона побачила його непорушного, холодного. Він байдуже дивився на Герду, не впізнаючи її, а сам думав про те, як скласти слово «Вічність», бо за це на нього чекала винагорода.

Переказ Казка Г. К. Андерсена «Соловей». Палац китайського імператора. Палац був розкішним, там росли гарні квіти, а сам палац був із тонкої порцеляни. За палацом був сад, де жив соловей, на якого приїжджали подивитися з усього світу, писали про нього книжки.

Розмова імператора з камергером про солов’я. Імператор не знав, що у його садку живе така пташка; він захотів послухати її; але ніхто не знав про нього в палаці, крім бідної маленької дівчинки, яка і розповіла про солов’я. Імператору сподобався спів пташки; йому дали кліточку, прив’язали за ніжку і не дозволяли літати. Одного разу у палац принесли коробку, де лежав штучний соловей, весь у діамантах, коли його заводили – він співав. Імператор не знав, яка пташка краща, змушував співати обох, поки соловей не вилетів у відчинене вікно. Йому не сподобалося, що пташка вилетіла; але,всі говорили, щочптучний соловей кращий: співає, коли його захочуть слухати, його можна навіть розібрати. За рік пташка зламалася; коли її полагодили, то стали заводити лише раз на рік. Через п’ять років імператор почуває себе погано й очікує смерті. До палацу прийшла Смерть, із одягу якої виглядали дивні голови – добрі і погані справи імператора. Він злякався їх і забажав музики, але штучна пташка не співала. Справжня пташка заспівала імператору за вікном, і Смерть покинула палац. Після видужання імператор захотів залишити солов’я силоміць, але соловей каже йому, що не можна гарно співати в неволі; пташка погодилася прилітати до імператора і співати кожен день.

 





Схожі твори: