Головна Головна -> Твори -> До теми «Ранній модернізм у літературі початку XX століття»

До теми «Ранній модернізм у літературі початку XX століття»



Що таке модернізм? Модернізм (від франц. тосіегпе – новітній, сучасний) – загальна назва сукупності напрямів і шкіл у літературі та мистецтві кінця XIX – початку XX ст., які вирізняються антиреалістичною спрямованістю, тяжінням до умовних засобів художнього зображення та вираження, духом експериментаторства. Першими представниками модернізму у літературі буяй французькі поети Ш. Бодлер, П. Верлен, А. Рембо та інші.

Що спричинило появу модернізму? Появу модернізму спричинило розчарування в життєвій дійсності та художньому реалістичному способі її відтворення. Модернізм став справжньою художньою революцією, наслідками якої були запровадження нових засобів художнього відображення, таких як внутрішній монолог та зображення людської психіки у формі «потоку свідомості», відкриття далеких асоціацій, теорії багатоголосся, збагачення художньої творчості через відкриття прихованого змісту життєвих явищ, відкриття ірреального та непізнаного.

Які філософські напрями стали підґрунтям модернізму? Світоглядне підґрунтя модернізму створили концепції Ф. Ніцше, А. Бергсо-на, 3. Фройда, К. Г. Юнга та інші. Назвіть провідні теми модерністської літератури. Провідними темами модерністської літератури були ізольованість особистості, її відчуження й приреченість на нездоланну самотність; знеособлення людини; напружене переживання скінченності індивідуального існування та абсурдності життя; змалювання мертвої механістичності сучасної цивілізації; критичне ставлення до історії.

У чому суть символізму? Літературний напрям символізм (франц.- знак, ознака) було названо так тому, що найулюбленішим основним його тропом буч символ, тобто усталена метафора, яка умовно відтворює сутність того чи іншого явища. Образи-символи відтворювали таємничу та ірраціональну суть людської душі та її життя, метафізичний світ «інобуття», натякали на містичну сутність явищ життя. Символ породжував численні асоціації, захоплював багатозначністю, глибинним прихованим змістом. Символісти надавали великого значення внутрішньому звучанню, мелодиці й ритмові слів, емоційному збудженню, грі розмаїтих асоціацій. Найяскравіші представники: П. Верлен, С. Маларме, А. Рембо (Франція), Райнер Марія Рільке (Австрія), Оскар Вайльд (Англія), Моріс Метерлінк (Бельгія), Генрік Ібсен (Норвегія), Дмитро Мережковський, Олександр Блок, Андрій Бєлий та ін. (Росія).

Назвіть характерні риси імпресіонізму. Імпресіонізм (франц.- враження) виник у другій половині XIX ст. спочатку у живописі, а потім поширився на інші види мистецтва і літератури. Протестуючи проти надмірної залежності від реального життя, проти копіювання дійсності, імпресіоністи описували власні враження від побаченого, що були мінливими, як і самий світ. Художній твір імпресіоніста – це не об’єктивна картина світу, а система складних суб’єктивних вражень про нього, яскраво забарвлена індивідуальністю митця. Особливо вразливі імпресіоністи до чуттєвої краси світу; вони чудово відтворювали картини природи, розмаїтість і мінливість життя, єдність природи з людською душею. До імпресіоністів належать МарсеЛь Пруст (Франція), Кнут Гамсун (Норвегія), Джозеф Конрад (Англія), Юліан Ту-вім (Польща), Іван Бунін, Антон Чехов (Росія).

Що зумовило появу неоромантизму? Які риси притаманні неоромантичному ге

роєві? Розчарування письменників у критичному реалізмові зумовило появу на межі XIX-XX ст. появу естетичних тенденцій, які дістали назву «неоромантизм». Неоромантики, як і їх попередники – представники романтизму XIX ст., заперечували прозу «обивательського» життя. Вони оспівували мужність, подвиг, романтику пригод, часто обираючи тлом своїх сюжетів екзотичні країни. Характерний неоромантичний герой – непересічна сильна особистість, нерідко наділена рисами «надлюдини», вигнанець, що протистоїть суспільній більшості, шукач романтики та пригод. Неоромантичні ознаки спостерігаються в творчості Редьярда Кіплінга, Джека Лондона (СІЛА), Артура Конан Дойля (Англія), Генріка Ібсена (Норвегія), Максима Горького (Росія).

ПЛАНИ

Переплетення реального і фантастичного у новелі Франца Кафкн «Перевтілення»

I           Новаторські пошуки змісту і форми – характерна ознака модернізму. Для творів письменників-модерністів характерні відмова від принципів «об’єктивного» аналізу дійсності, притаманного критичному реалізмові, широке використання елементів умовності та фантастики задля створення ефекту ірреальності світу, модернізація міфів тощо.

II         Франц Кафка – один із фундаторів модернізму. Видатний австрійський письменник Ф. Кафка одним із перших у світовій літературі XX ст. широко використовував багатозначні символічні та алегоричні образи, що давало йому можливість передавати з великою силою трагізм людської долі, розкрити кризу суспільства, його бездуховність, зневажання людської особистості.

III. Реальний світ у новелі Ф. Кафки «Перевтілення».

1    Зображення повсякденного життя родини Замзів. Родина складається з чотирьох людей: батько, мати, син Грегор, дочка Грета. Через батькове марнотратство родина збанкрутіла. Батько втратив роботу, мати хворіє на астму, Грета ще занадто молода, щоб працювати. Проте родина живе у достатках у гарному помешканні, має прислугу, Все це завдяки заробіткам Грегора. Інтереси сім’ї зосереджені на грошах.

2.         Нелегка робота Грегора. Грегор – комівояжер, Він багато часу проводить у дорозі, пропонуючи взірці сукна. Рідко буває вдома. Через постійні поїздки не може завести собі друзів. Потерпає від нерегулярної поганої їжі, недосипання.

3.         Становище «маленької» людини у фірмі, де служить Грегор. Керівник фірми – пихата, байдужа людина, спілкується з підлеглими, сидячи на високій конторці, а ті мусять ловити погляди суворого начальника, дивлячись знизу вгору. Найменший промах службовців викликає у начальства найтяжчі підозри. Лікар із лікарняної каси вважає всіх людей за цілком здорових, тільки лінивих. Управитель, який прийшов довідатися, чому Грегор вперше за п’ять років служби спізнився на поїзд, що відходить о п’ятій ранку, не хоче слухати ніяких виправдань. Думка шефа про службовця залежить від того, що йому доповість управитель.

IV.       Фантастичне перетворення героя на комаху. Одного разу Грегор Замза, прокинувшись уранці, з жахом побачив, що він перетворився на страхітливу комаху. Йому спочатку здається, що це нічне марення, і він переймається лише тим, що спізнився на п’ятигодинний поїзд,

V.        Причина перевтілення Грегора. Перевтілення героя – це перш за все соціально-психологічне, а не фізичне явище. Стан душі вплинув на тіло, на його вигляд. Коли людина відчуває себе в житті комашкою, то настає її духовна смерть.

 





Схожі твори: