Головна Головна -> Твори -> Філософські поеми Бориса Олійника

Філософські поеми Бориса Олійника



Іван Франко своїми творами «Мойсей» і «Смерть Каїна» підняв жанр української філософської поеми на світовий рівень. Для такого ліро-епічного полотна характерна спроба занурення’в надприродні глибини буття, головна ціль – пізнання істини, художнім контекстом тут найчастіше виступає Біблія. Філософській поемі властива глибинна умовність, осягнення філософських глибин, протистояння буття й пізнання.

Одна з найбільших катастроф XX століття – Чорнобиль – поставив сучасну людину перед усвідомленням своєї приреченості на небуття, отже – спонукав шукати причини катастрофи й шляхи рятунку. В Україні з’явилося декілька творів із цієї теми: «Вибух» С. Йовенко, «Чорнобильська мадонна» І. Драча, «Сім» і «Пришестя» Б. Олійника. Попри всю оригінальність інших текстів, поеми Олійника становлять найбільший інтерес.

Поему «Сім» визначає зв’язок реального й надприродного. Катастрофа перевернула всесвіт. Перед очима читача проходять картини, повні жаху. Всіма оволодіває роздвоєність. Песимізм переростає у цинізм.

 

Хто винен? Автор у пошуку відповіді сягає в глибинні основи історії й людського єства. На його думку, історія людства – це всесвітні трагедії. Смерть Христа й Яна Гуса, вибух у Хіросімі, голод, – усі вони виступають аналогами Чорнобиля. Вибух викликали, стверджує Олійник, внутрішні причини людини: самовпев-нений людський розум і сліпа віра. Вихід поет бачить у жертовності, у перемозі песимізму надією. Олійник не кається; каяття – це зречення світової історії. Розв’язання проблеми – у знищенні роздвоєності. Цілісність душі має бути опертям для існування. Звідси назва поеми – «Сім» – прочитується як символічне число, що вказує на повність, цілісність, досконалість.

Перші поетичні збірки Бориса Олійника з’явились в шістдесятих роках. Це був час особливого сплеску поетичного мистецтва. Слово оволодівало душами людей, вело їх за собою.

 

У чому ж таїна Олійникового вірша? Особливістю поетичної палітри митця є, на мій погляд, вміння поглянути на проблему нетрадиційно, глибоко полемічно. Візьмемо «блукаючий» сюжет подвигу й покари Прометея. Поет вносить у традиційне трактування теми розповідь про практичні суспільні наслідки цього явища:

  • Ми славим в одах вогнище святе,
  • Та всіх пускать до нього нам ще рано:
  • Адже вогонь, що викрав Прометей,
  • Спалив колись великого Джордано!

 

У поезії Олійника взагалі дуже часто відчувається прагнення «оземлити» морально-філософські проблеми, наблизити їх до щоденного життя. В поемі «Крило» поет, розмірковуючи над вчинками злодюги, що знищив журавля і тим самим убив небо в душі людини, описує намагання цього героя втекти від страху за своє життя. Та наглухо зачинені двері, вікна, міцні ворота в цього зажерливого хазяїна. І нікуди не втекти. Так конкретними побутовими деталями поет підкреслює моральну глухоту, сліпоту зубожілої людської душі.

 

У своїх творах Б. Олійник використовує такі жанри, як казка, легенда, міф, притча. Складна морально-етична проблема зв’язку природи і людини розглянута в дещо казковій поемі «Крило». Часто фантазія митця суміщає сиву давнину і радіофіковану сучасність: на вершину Савур-могили сіли, «як трикутник у полі, три козаки при антені…». Джинси модернові й волосся до плечей у сучасних юнаків, та вони так хоронять землю від нападу яничарів. У конкретизації оповіді велику роль відіграє використання поетом мовної скарбниці рідного народу, гумору, прислів’їв, фразеологізмів: «Трусив державу обома, яка грушу», а за ікону «віддав чортам без торгу власну душу».

 

Без веселого дотепу неможливо собі уявити поезію Б. Олійника. Лірика поета багата на розмовні інтонації. «Утікаючи від набридлої формальної гладкості вірша, – як зазначає Л. Новиченко, – він навмисне робить його ритмічне дихання нерівним, ускладненим, переривчастим». Однак індивідуальний голос поета більшою мірою виявляється в стриманості величезного почуття. «Не тліть, а горіть» – ось поетичний лозунг Б. Олійника.

 





Схожі твори: