Кажуть, скільки людей, стільки й думок, стільки точок зору. Зокрема, на такий глибоко особистий предмет, як ідеал. Що таке ідеал у розумінні різних людей? Деякі думають, що ідеал – це, насамперед, мета, яку людина ставить собі один раз у житті і потім увесь час намагається її досягти. До цих людей можна віднести і поета Павла Грабовського уже тому, що поети та письменники – найбільші та найфанатичніші ідеалісти. Ідеал, чудовий образ, потрібен їм, як повітря, бо інакше неможливо писати художні твори. Але ідеали Павла Грабовського дуже суперечливі і не всім зрозумілі. По-перше, тому,що вони раз і назавжди усталені. Як на мене, ідеал має у своїй основі щось одне, але обличчя його постійно змінюються, бо з часом змінюється і людина, і її світогляд, і не можна все своє життя підпорядковувати одному-єди ному образу. А Павло Грабовський зробив саме так. Єдиний і непорушний ідеал людини-борця, людини-мученика пронизує усі його вірші:
- Боровся я за щастя для людини,
- За світло в чорній млі.
Такій ідеї служить усе життя поета, навіть особисті стосун ки: з друзями, з коханою жінкою, у якій вів знайшов однодумця і справжнього товариша.
- Любить врага,всестраднице свята,
- Ти людям гріщним завіщала,
- Конаючи під тяжею хреста…
– так писав Грабовський на ім’я Надії Сигиди, полум’яної революціонерки, яку називав «щирою», «простою», насправді ідеальною, якою «тільки що не марить».
І саме тут виявляється суперечність у світогляді поета. Один ідеал наче приноситься Iі жертву іншому: жінка підпорядкована боротьбі заради кращою го майбутнього життя.
Але чи потрібна така жертва? Чи варта майбутня краса і гармонія хоч однієї хвилини страждання навіть самої непоміт» ної людини? Грабовський припускає таку жертву, хоча йому і не під силу боротьба і катування, він вважає їх несправедливими!
- Війна та кров…
- О, чоловіцтво хиже,
- Не гідне навіть імені людей
Справедливо чи несправедливо приносити жертву майбут ньому, кожний вирішує особисто для себе. Павло Грабовський уі своїй поезії на це питання шукав відповідь все життя.