Головна Головна -> Твори -> Твір по оповіданню Г. Косинки «Мати» та «Гармонія»

Твір по оповіданню Г. Косинки «Мати» та «Гармонія»



Твір композиційно виважений, сюжет розвивається динамічно, дія наскрізно напружена. Для смертельно хворої матері негайно потрібний лікар… Але як його привезти, коли навколо йде стрілянина. Під натиском більшовиків відступають білополяки. Вони відбирають коней, мобілізують підводи і чоловіків для перевезення зброї, реманенту. І Андрія можуть забрати. Але велике почуття синівської любові перемагає страх. Андрій виїхав з двору підводою, хоч надії прорватися крізь пекло були малі. За селом його перестрівають білополяки і примушують підвозити зброю. В душі кипить ненависть, ризикуючи життям, він хоче вирватися: «Плювати мені, що б ється в гарячці армія,- у мене дома так само б’ється мати!..» І хоч йому вдалося добратися додому, але він уже не застає живою неньки.

Симпатії письменника завжди на боці найбщніших верств селянства. Щоправда, в його творах події часто розвиваються ніби самі по собі, й інколи важко встановити, де авторське бачення світу, а де світобачення героя. Саму сутність куркульства викриває Косинка в оповіданні «Гармонія». Добро Кирила Смолярчука, героя твору, працею наймитів, таких, як брати Василь та Грицько. Брати потрапляють до рук штабс-капітана Мічугіна, їх мордують. Сам капітан, «схожий обличчям на пса», із звірячим задоволенням чинить розправу. Від смерті їх рягує сестра… У Василя, старшого, прокидається почуття людської гідності. Йому довіку буде соромно за крадіжку проса і за те, що сестра мусила за їхнє життя віддати дівочу честь. Дорогою ціною дісталась їм воля. Старший прозріває. Він розуміє, що для кращого, вільного життя’ треба визволитися з-під ярма таких жмикрутів, як Смолярчук… І вибирає свій шлях. «Василь поцілував брата потрісканими губами, подивився йому в очі, сповнені жалю, ще й рукою пригорнув до грудей… Ніколи так не прощався Гришка з братом! І на братове: «А ти куди?» – відповів: «Я? У військо. До більшовиків».

Більшість оповідань і новел побудовані на контрастах, на грі світла й темряви в душах героїв. Але всі твори оптимістичні, кожний несе віру в людську гуманістичну першооснову. В них немає й тіні безвиході. Письменник вірив у добре начало людини, яка в складних умовах соціального й національного гноблення виборювала вільне життя, йшла на смерть за кращі ідеали, крізь темряву пробивалася до світла.

У щасливу будучину вірило і щедре Косинчине серце, що боронило і захищало інтереси рідного народу, самовіддано піднялося на будову нового життя.

 





Схожі твори: