Головна Головна -> Твори -> Поетичне відтворення історії України в поезії Максима Рильського

Поетичне відтворення історії України в поезії Максима Рильського



Тема рідної землі не раз втілювалася Рильським у яскраві образи. Це були вірші про чарівну красу околиць Романівки ( “На білу гречку впали роси”, “Дрімає дім старий”), про принади улюбленого Києва (”На березі”, Толосіївський ліс”). Фашистська навала, окупація України загострили патріотичні почуття поета. Вже у вересні 1941 р. було створено урочистий хорал  “Україні”. В найтрагічніші дні пізньої осені 1941 р., коли під чоботом німецьких окупантів опинилася майже вся Україна, на антифашистському мітингу українського народу 26 листопада в Саратові Рильський прочитав щойно написану урочисту поему “Слово про рідну матір”. Це був той виняткової ідейно-емоційної сили твір, який перед усім світом продемонстрував голос уярмленої, але нескореної великої слов’янської землі. Це був голос великого поета, який усупереч, хай навіть у підтексті, імперській ідеології кремлівського режиму показав велич України.

Вірний своїй поетичній манері, поет звернувся до давньої літературної форми – слова, яка давала змогу на повен голос говорити з усім народом. Це схвильоване слово поета-патріота небезпідставно називають ораторією, але не за аналогією до музичного жанру, а відповідно до того, що “твір написано в ораторському ключі, що в ньому мистецтво поетичне доповнене мистецтвом ораторським”. Організуючим центром поеми є пристрасний голос автора. Блиск ораторського мистецтва відчувається в усьому, в багатстві ритміко-інтонаційних ходів, у логічності формулювання думки, у різноманітності синтаксичних структур. Ритмомелодика, паузи, виділення центрального слова чи ключової думки – все підпорядковане одному: висловити й передати слухачеві віру в неодмінну перемогу.

За жанровими ознаками до твору Рильського дуже близьке “Слово про похід князя Ігоря”. Вплив давньоукраїнського шедевру відчутний і в багатьох образах:

  • Хто золоту порве струну,
  • Коли у гуслях дух Боянів,
  • Хто димний запах полину
  • Роздавить мороком туманів,
  • Хто чорну витеше труну
  • На красний Ки’ів наш і Канів.

Ідейно-емоційний пафос твору – в утвердженні безсмертя України і впевненості в перемозі над кривавим ворогом. Рідна земля вічна, адже у пам’яті мільйонів вона постає в багатстві й красі своєї природи. Степів широчина бездонна, котра зеленим океаном гливе круг білого Херсона, котра свій дівочий гнучкий стан до Дніпрового тулить лона,- це один з чарівних образів, якими передається краса Украіни. Не може загинути земля, яку скропив Тарас дрібними росами-сльозами. Не вмре Україна, осяяна мудрістю Сковороди, думою Кобзаря, словом Каменяра, музикою Лисенка, славою Заньковецької. Сила й могутність України – у живій пам’яті про звитягу в захисті рідних осель, про даль солону козацьких морських походів. Високий пафос твору досягається й риторичними, художньо відшліфованими, афористичними запитаннями:

  • Хто може вилити Дніпро,
  • Хто властен виплескати море,
  • Хто ваше злато-серебро
  • Плугами кривди переоре,
  • Хто серця чистого добро
  • Злобою чорною поборе?

У розмові про поетику “Слова про рідну матір” не можна оминути і їі строфіку. М. Рильський використовує секстину – містку шестирядкову строфу із щедрим співзвуччям рим. Вибір такої строфи теж зумовлювався жанровими особливостями твору – великі строфи дають можливість варіювати інтонацію. Кожна строфа – нерозчленована єдність. Межі між ними часто встановлюються не лише графічним чи логічним способом, а й за допомогою анафоричних слів – благословен, хто, хіба. Строфа, як правило, – це речення. Але в разі необхідності навколо одного змістового центру » одному реченні об’єднується кілька строф. Художня досконалість шестирядкових строф, що постають як майстерно викінчені синтаксичні одиниці, підкреслюється змістовністю паралелізмів, продуманістю повторів. У поемі також привертає увагу синтаксичне членування всередині строфи, зумовлене логікою розвитку авторської думки. Так, у заключній частині твору простежується математично точне “дроблення” строфи на окремі речення, що зумовлює більший їх динамізм.

“Слово про рідну матір” стало в ряд з тими творами, які допомагали виборювати перемогу у війні з фашизмом. Цьому ж слугувала і “політональна” поема “Жага”, в якій центральним, синтезуючим є наскрізний образ жаги – почуття невтолимої любові до Вітчизни. Про вплив цього твору згадував, зокрема, Василь Стус, який у листі до Малишка зазначав, що вихований він “рідним духовним хлібом – “Жагою” Рильського й Малишковим віршем “Батьківщина моя”. Розкриваючи алегорично-символічну сутність образу України-матері, який був визначальним у нашій поезії воєнного часу, Рильський писав у жовтні 1944 р.: “Матір’ю ми її звали завжди. Але, може, тільки тепер, за цих страшних і святих років, зрозуміли ми і всю теплоту її голосу, і всю глибочінь її розуму, і всю широчину її сміливості”.

 

 


Загрузка...



Схожі твори: