Головна Головна -> Твори -> Пісенна творчість Дмитра Павличка

Пісенна творчість Дмитра Павличка



Пісня! Як багато вона важить у житті кожного з нас і всього народу. Пісня оздоровлює душу людини, допомагає зберегти нетлінними цінності: віру в людину, в незрадливу любов, у щиру дружбу, в очищувальну силу краси. Найвищою нагородою для будь-якого поета може бути те, що його вірш іде в народ і повертається піснею. Так сталося і з багатьма поезіями Дмитра Пав-личка. Линуть над світом його чудові пісенні поезії, мелодійні крила яким дав талановитий композитор Олександр Білаш. Творче приятелювання митців, сина Прикарпаття з сином полтавського краю, почалося ще в 50-ті роки. Ясність думки, висока образність Павличкових творів і задушевні мелодії Білаша припали до вподоби людям. Пісня «Впали роси на покоси» назавжди збратала митців. Відтоді їх співдружність увінчалася не одним творчим досягненням. Пісня «Лелеченьки» вперше прозвучала у кінофільмі «Сон» (1964) і стала однією з найпопулярніших у народі. Алегоричний образ птаха, в якого «висушила силу чужина проклята», сприймається як узагальнення долі безправної людини в кріпосницькому суспільстві. Це не пісня, а сама туга – за Батьківщиною, за рідною землею.

З чужини повертаються лелеки. Вони несуть на своїх крилах весну. Але не кожен зможе долетіти, бо «чужина проклята», відірваність від рідного краю «висушує силу», по краплині забирає життя. Батьківщина для них світить, як далека, але рідна зірка, що обігріває душу, допоки «ніч накриє очі».

  • З далекого краю
  • Лелеки летіли, Та в одного лелеченьки
  • Крилонька зомліли, –
  • Висушила силу
  • Чужина проклята. Візьміть мене, лелеченьки,
  • На свої крилята.

Філософська заглибленість і водночас фольклорність тексту роблять цю пісню близькою до народної. «…Бувають хвилини, – писав Дмитро Павличко, – коли я відчуваю, як пісня повертає мені духовну силу, як оновлюється, прочищається моє єство… без того таємного зв’язку, який існує між піснею і моєю душею, я не міг би писати».

Знамениті Павличкові «Два кольори» також давно стали народною піснею. Людині всього на віку доводиться зазнавати, проте головним, визначальним має бути оптимістичний дух, патріотичні почування, любов до батьків, здатність лишитися самим собою і тоді, коли вже «війнула в очі сивина». Дорогам і святим для героя пісні зостався «згорточок старото полотна і вишите … життя на ньому» – як добра згадка про матір, як заповіт вірності рідній землі.

  • Два кольори мої, два кольори,
  • Оба на полотні, в душі моїй оба,
  • Два кольори мої, два кольори:
  • Червоне – то любов, а чорне – то журба.

Багато поезій із книжки «Таємниці твого обличчя» також стали піснями 11 романсами. І музику до них написав Олександр Білаш. їх залюбки виконуючі, знамениті співаки України, люблять і співаки-аматори. Класична довершеність слова, внутрішня боротьба образів-символів, глибо ке проникнення в духовний світ людини – такі риси поетичної тканини вірша, який став блискучим романсом:

  • Дзвенить у зорях небо чисте,
  • Палає синім льодом шлях,
  • Неначе дерево безлисте,
  • Стоїть моя душа в полях.

В основі поезії-пісні «Я стужився, мила, за тобою» – улюблений образ яво ра та його милої яворини, їхнє безнадійне кохання. Явір, оспіваний в народних піснях, стає символом болю, туги, неподоланого любовного почуття:

  • Він не знає, що надійдуть люди,
  • Зміряють його на поруби,
  • Розітнуть йому печальні груди,
  • Скрипку зроблять із його журби.

Дмитро Павличко виспівав свою «Таємницю» наче одним подихом, вклавши у неї світлу радість, тиху печаль і тугу осяяного й збентеженого великим коханням серця ліричного героя. Не може не зворушити й пісня Павличка «Син», у якій йдеться про безмежне горе матері, син якої загинув смертю хоробрих у роки війни:

  • Там, де Лаври золота кантата
  • Височіє в гомоні століть,
  • Мати Невідомого солдата
  • На могилі, наче тінь стоїть.
  • А в старих очах тремтить сльозина,
  • Що зусильна пропекти броню.
  • Стала мати і впізнала сина
  • В клекотанні Вічного вогню!

Пісні на слова Дмитра Павличка користуються величезною популярнісг серед українства. Це ті перлини духовності, які дають нам відчуття спільноти Завдяки їм ми сьогодні почуваємо себе людьми, віримо у високі моральні заса ди, мріємо і кохаємо.

 


Загрузка...



Схожі твори: