Головна Головна -> Твори -> Моє ставлення до вчинку Альманзора (за баладою А. Міцкевича «Альпухара»)

Моє ставлення до вчинку Альманзора (за баладою А. Міцкевича «Альпухара»)



Історія знає чимало прикладів героїчних битв. І через століття вони привертали мильну увагу вчених, поетів, письменників, живописців. Ось і події далекого VI і століття не залишили байдужими видатного польського поета Адама Міцкевича. У його поемі «Конрад Валленрод» є пісня, що присвячена події XVI століття битві при Альпухарі. У цій мальовничій місцевості Іспанії, серед прекрасних і над якими гордо ширяють орли, зав’язалася жорстка битва. Билися представники волелюбного мавританського народу зі своїми іспанськими гнобителями. Бій нерівний. Перевага була на боці іспанців, а ось силі духу маврів могли би позаздрити і переможці. Треба сказати, що перемогу іспанці здобули нелегко, а тому, що бойовими діями маврів керував воістину великий воїн Альманзор. Проте і безстрашному і сильному духом Альманзору довелося пізнати гіркоті різки. А далі відбувається щось незрозуміле. Як можна оцінити наступні дії ватажка? Ось як описує їх А. Міцкевич:

  • Сам Альманзор…
  • Втік од страшної погоні.

Виходить, що не такий вже й безстрашний король мусульманський? Ганебна втеча. Як таке може поєднуватися? Наступні події пояснюють це була не ганебна втеча, а частина хитромудрого плану Альманзора. Адже він був мусульманським королем, і йому не личило рятуватися боязкою втечею. Він рішив по-своєму покарати іспанців, які вже бенкетували:

  • Бенкет між трупів почався в іспанців на альпухарських руїнах.
  • Здобич полють, поділюють бранців, п’ють, утопаючи в винах.
  • А далі події розгортаються стрімко:
  • Раптом надвірна сторожа доносить:
  • Рицар, що ймення не знати,                                            
  • З панством найстаршим побачення просить,
  • Пильне щось має сказати.

Це був Ачьманзор, король мусульманський. І знову його дії здаються нелогічними. Він звертається до іспанців:

  • «…Вашому буду молитися Богу,
  • Вірити вашим пророкам…»

Ці слова наче ще більше підносять перемогу іспанців. Мавританців злом, не тільки фізично, а й духовно. Вождь його обіймає, наче брата, «інші вітай друга немовби стрічали». А далі Альманзор робить зізнання іспанцям, з якого стає зрозумілим, нащо мусульманському королю знадобилися ці міцні обійми з іспанським ватажком! Що вкладено у цей, на перший погляд, братній поцілунок. Саме через ці обійми, поцілунки Альманзор заразив іспанців чумою, яка лютувала у цих краях. Про перед очима іспанців Атьманзор помирає від страшної хвороби. А що ж переможці?

  • Жоден не вийшов із гір Альпухари
  • всіх моровиця скосила.

Адам Міцкевич оспівує не тільки сміливість короля маврів, а й спритшс розум. Так, маври програли бій, але вони не зазнали поразки – так не можна  жати, адже іспанцям у горах Альпухари вижити не вдалося. Згадуючи їхнє товариство після бою, так і пригадуєш відомі слова: бенкет під час чуми.

 





Схожі твори: