Головна Головна -> Твори -> З журбою радість обнялась. Учнівський твір за творчістю О. Олеся

З журбою радість обнялась. Учнівський твір за творчістю О. Олеся



І ось знову, як колись, звучить мелодія пісні «Сміються, плачуть солов’ї…» Але цього разу для мене не буде таємницею те, що слова цієї пісні належать українському поетові Олександру Олесю. Так, коли я вперше почула слова цієї пісні, то подумала, що це народна пісня. Водночас з цим, на уроці української літератури я дізналася, що пісня ця дійсно давно вже стала народною, але в неї є автор. І, на жаль, його ім’я було вилучене у свій час з нашої літератури. Це донедавна була «біла пляма» в культурі українського народу. Але сьогодні я хочу перегорнути сторінки трагічної повісті творчості Олександра Олеся, повісті, де «з журбою радість обнялась». Час розквіту таланту поета припадає саме на 1905-1907 роки. Революція 1905 року породила в поета надію на відродження рідного народу. 1 від збірки «З журбою радість обнялась» повіяло свіжістю, здоровими настроями душі. Для поета мета революції – це братерство, рівність, земля, воля. Однак його мрії не справдилися. Революція зазнала поразки. Поет пережив і радість перемог і трагедію поразок 1905- 1907 років. Тому можна зрозуміти, якими глибокими були рани його серця і чому його пісні «били в груди» настроями журби, а

то й відчаю:

  • ? Я – мов сурмач без сурми голосної,
  • ? Я – мов стрілець без зброї золотої. Я – мов орел без сизих крил. Я – мов вістун серед могил. Бадьорі і радісні тони знову зазвучали в поезії Олеся у дні Лютневої революції 1917 року, яку він зустрічав як наближення волі народу:
  • ? Воля? Воля! Сниться, може? Але в той же час і тривога не полишає молоду людину, бо вона бачить, як «воля кров’ю сходе…». Поет ставить риторичне запитання:
  • ? Де ти, де ти, свято згоди? Чи не час прийти тобі? –
  • ? і відповідає:
  • ? Задихаються народи
  • ? В братовбивчій боротьбі.

 Олесь емігрує за кордон. Він виїздив ненадовго, а вийшло назавжди. Еміграція стала для нього трагедією життя: Чужина – могила, чужина – труна, Душа на чужині як чайка сумна… Сам себе поет жорстоко покарав, залишивши рідний край і опинившись на чужині. До кінця днів він не міг собі цього пробачити. Умираючи, поет благав:

  • О, принесіть як не надію.
  • То крихту рідної землі:
  • Я притулю до уст її
  • І так застигну, так замлію…

Лірика Олександра Олеся хвилювала людей, підносила, кликала до любові, сонця і свободи. Зворушливо до всіх поколінь  звучала музика поезії «Чари ночі».

  • ? Сміються, плачуть солов’ї І б’ють піснями в груди…

Ліричні твори поета були дуже музикальні. Вони здавна  привертали увагу композиторів. Поезії Олеся – це справжній скарб нашої літератури. «Слово Олеся без золота, без каменю, без хитрої мови» світить нам і нашим нащадкам, як діамант людської щирості, який неможливо ні затьмарити, ні сховати, ні .1 перемолоти в жорнах найжорстокішої доби.

 


Загрузка...



Схожі твори: