Головна Головна -> Твори -> Тема: Шляхи становлення та творчого пошуку Євгена Маланюка

Тема: Шляхи становлення та творчого пошуку Євгена Маланюка



Якими життєвими принципами керувався Євген Маланюк? Український поет був одним з найвизначніших поетів української діаспори після Першої і Другої світових воєн. Він громив своїх сучасників, ненавидів ворогів свого народу, але ще більше картав «малоросіянство», зрадництво і рабські інстинкти власного народу. В цьому він близький Т. Шевченкові, М. Кулішеві. Євген Маланюк походив із залитих сонцем українських степів. Його рідний Новоархангельськ стояв на берегах річки Синюхи. Родина була не зовсім звичайна, в лінії батька були чумаки, осілі запорожці. Матері майбутній поет завдячував любов’ю до українського мистецтва, батькові – формуванню власного інтелектуального світогляду. У колишньому Єлисаветграді Євген Маланюк закінчив реальну гімназію, де раніше вчилися брати Тобілевичі, М. Кропивиицький та Ю. Яновський. Після закінчення гімназії Маланюк навчався у Політехнічному інституті в Петрограді.

Військова служба Євгена Маланюка. Пізня осінь 1917 року, поручик Євген Маланкж є начальником кулеметної сотні Туркестанського стрілецького полку. Згодом він стає з демобілізованого старшини російської армії вояком і громадянином української держави. А незабаром він – старшина армії УНР, активний учасник великих подій, боротьби за рідну державу.

Українізація у 20-х роках обіцяла появу кращих перспектив для розвитку української культури. Але з наступом сталінізму подальший розвиток української культури диригувався з Москви. Багато творчих сил було переслідувано, дискриміновано й репресовано. Зв’язок з українською літературою на Західній Україні й в еміграції, який у 20-х роках ще більш-менш існував, був насильно перерваний. Після розпаду УНР він 1920 року з тисячами таких, як сам, подався в еміграцію. У таборі для інтернованих українських частин у Каліші Євген Маланкж засновує літературний журнал «Веселка» (1922-1923). Рідні краї він пізніше з болем і жалем згадає на далекій Мораві, бажаючи навіть вмерти, щоб знову вернутись до рідної домівки, де б зустріла його ненька. Згодом хвилі другої світової війни занесли його аж до далекої Аліерики.

У ліричних творах поета – вияв вільної думки, свободи людини й народу, ідей національних і вселюдських. Особливо це стосується літературно-критичної спадщини Євгена Маланюка. Вона постала у вільному світі, у світі без цензури, без «партійної літератури». В епіцентрі Маланюкової поезії є завжди і всюди його рідна Україна. Вона йому ввижається вічно ясною країною антики:

  • О моя стелова Елладо, ти й тепер антично ясна!

Хронологічно збірки поезій поета-емігранта виходили вже із 20-х років. Місця їх видань були по всій Європі й Америці: «Стилет і стилос» (Подєбради, 1925 р.); «Гербарій» (Гамбург, 1926 р.); «Земля й залізо» (Париж, 1930 р.); «Земна Мадонна» (Львів, 1934 р.); «Перстень Полікрата» (Львів, 1939 р.); «Вибрані поезії» (Львів-Краків, 1943 р.); «Влада» (Філадельфія, 1951 р.); «Поезії (Нью-Йорк, 1954 р.); поема «П’ята симфонія» (Філадельфія, 1954 р.); «Проїла» (Нью-Йорк, 1954 р.); «Остання весна» (Нью-Йорк, 1959 р.); «Серпень» Нью-Йорк, 1964 р.); «Перстень і посох» (Мюнхен, 1972 р.).

Щодо стилю Маланкж був неоромантиком, наприкінці схилявся до неокла

сики. До цього спричинились не тільки роки, а й захоплення творами М. Зерова.

Однак Маланкж – поет глибокої думки й вольового напруження. Він ворог ліричної розслабленості.

Особливо імпонував Маланюку М. Хвильовий. У своїй статті про нього поет писав: «Провідною темою його творчості була боротьба з психічним комплексом рабства, рабства спеціально українського». Це стосується й творчості Євгена Маланюка.

До теми «Роман В. Барки «Жовтий князь» – перший в українській літературі твір про голодомор 1933 року» 1.   Історична основа роману, як автор її розкриває й пояснює?

Сталіні події голодомору в Україні залишили глибокий слід у душі В. Барки, який сам його тяжко пережив, а потім спостерігав на Кубані в 1933-1934 роках. До його рук потрапив і зшиток записів про трагедію родини Катранників, шо збезпечило достовірність страшних картин штучного голодомору в Україні, автор найбільше прагнув розказати всьому людству болючу правду про радянську тоталітарну систему, яка «пожирає своїх дітей», знищує все на своєму шляху, перетворюючись на «жовтого князя».

 

 





Схожі твори: