Головна Головна -> Твори -> Михайло Опанасович Булгаков (1891—1940)

Михайло Опанасович Булгаков (1891—1940)



Михайло Булгаков – один з найвідоміших і найпопулярніших письменників. Його твори стали надбанням світової літератури, вони перекладені багатьма мовами, про них сперечаються вітчизняні й закордонні літературознавці. За життя письменника знали лише у вузькому колі читачів і глядачів. Проза його не друкувалася з 1926 року – тобто впродовж останніх 15 найбільш плідних років життя. Булгаков народився в Києві в родині професора духовної семінарії. Він чудово знав Київ, і цьому сприяла традиція Першої гімназії – екскурсії по культурно-історичних місцях міста, під час яких можна було побачити Києво-Печерську лавру, Золоті ворота, Ланцюговий міст, Царський сад, побувати в церкві Спасу на Берестові. Разом з філологом М. І. Тростянським гімназисти здійснили двотижневе плавання до дніпровських порогів. У родині Булгакових дуже любили читати. Сестра Надія згадувала, що Михайло мав виняткову пам’ять і багато читав. Улюбленими письменниками були М. В. Гоголь, М. Є. Салтиков-Щедрін, А. П. Че-хов, Ф. М. Достоєвський, Л. М. Толстой, О. С. Пушкін, Ф. Купер, Ч. Діккенс, Гі де Мопассан, О. Уайльд, М. Метерлінк, Марк Твен, Г. Ібсен. Своє перше оповідання «Пригоди Світлани» він написав у сім років. За свідченням сестри письменника, Н. А. Булгакової-Земської, Михайло складав п’єси і сатиричні вірші, вів домашні журнали. У старших класах гімназії він писав драми і оповідання. За твердженням сестри, він давно й свідомо «обрав свій шлях – стати письменником, але майже нікому про це не говорив».

Захопленням усієї родини була музика. Досить часто мати сідала за піаніно, батько любив грати на скрипці і співати. Михайло також співав арії з опер, навіть мріяв стати оперним співаком, добре грав на піаніно. Велику роль у духовному житті дітей Булгакових відігравало мистецтво. Н. А. Булгакова-Земська згадувала, що Михайло на свою улюблену оперу «Фауст» ходив 41 раз. Крім «Фауста», дивився «Кармен», «Руслана і Людмилу», «Севільського цирюльника», «Травіату», «Аїду», про що свідчать численні цитати з них у творах письменника. Влітку в Бучі діти Булгакових влаштовували аматорські спектаклі. Дебют Михайла як актора відбувся в дванадцятирічному віці: він грав Лісовика й отамана розбійників.

У 1908 році в життя М. Булгакова прийшло кохання: він познайомився з Тетяною Миколаївною Лаппа, яка приїхала до Києва із Саратова на канікули до тітки. Вони гуляли містом, а після від’їзду Тетяни почалося листування.

Через рік М. Булгаков одержав атестат зрілості, а в липні подав прохання ректору Київського університету, щоб його зарахували студентом медичного факультету. Вибір професії для юнака був зумовлений сімейними традиціями: три брати матері, брат батька і вітчим – усі були лікарями. «Він любив свою медицину», – згадувала сестра. У 1913 році М. Булгаков обвінчався з Тетяною Лаппа в Киево-Подольській Добро-Миколаївській церкві. Молоде подружжя зняло квартиру на Андріївському узвозі, 36, у будинку І. П. Воскресен-ського. У роки Першої світової війни Михайло звертається до ректора університету і просить надати йому можливість працювати в одній з медичних установ. Діставши дозвіл, він негайно ж почав роботу в госпіталі Червоного Хреста.

Через рік в екзаменаційну комісію медичного факультету університету було подано клопотання про те, щоб йому дозволили екстерном складати випускні іспити на звання лікаря. Отримавши диплом, він і далі працював у госпіталі Червоного Хреста в Києві, потім у Чернівцях. Михайло Панасович оперував щодня, йому допомагала Тетяна Миколаївна. Потім його перевели до В’яземської міської земської лікарні завідувачем інфекційного відділення. Робота у Вязьмі була для Булгакова досить обтяжливою. Його похмурий настрій посилювали революційні події в Росії. Майбутнього письменника «болісно тягне … геть звідси в Москву, чи в Київ, туди, де хоч і завмираючи, але все-таки ще йде життя». Мрія М. Булгакова здійснюється, і вони з дружиною повертаються до рідного будинку на Андріївському узвозі.

У грудні 1918 року в місто увійшли війська Української директорії на чолі із С. В. Петлюрою, а Булгаков у складі офіцерської дружини безуспішно намагався захистити уряд гетьмана П. П. Скоропадського. На початку лютого М. Булгаков був мобілізований в армію Української Народної Республіки, однак у ніч на 3 лютого 1919 року під час відступу українських військ він дезертирував. Повернувся письменник до Києва з частинами Червоної Армії. Під час боїв він стає на бік Збройних сил Півдня Росії. Майбутній письменник стає військовим лікарем 3-го Терського козачого полку. Наприкінці жовтня доля закинула М. Булгакова на Північний Кавказ, де він приймає доленосне рішення: іде з госпіталю і влаштовується на роботу журналістом.

Того ж року родина Булгакова переїжджає до Москви, де через матеріальну скруту, нестатки веде злиденне існування в напівпідвальному приміщенні. Його, як митця, не визнають своїм ані московське художнє середовище, ані пролетарі та пролетарські письменники. І все ж таки після тривалих поневірянь і зміни місць роботи письменник влаштовується в газету «Гудок», де на той час були зібрані чудові літературні сили: її співробітниками були Ю. Олеша, В. Катаєв, І. Ільф. У 1924-1925 роках у житті письменника відбулася важлива подія – журнал «Росія» надрукував першу і другу частину роману «Біла гвардія», але, за іронією долі журнал закрили і третя частина роману так і не вийшла у світ. Того ж року М. Булгакову з дружиною пощастило побувати в Криму, в Коктебелі, на запрошення М. Волошина. Михайло Панасович гуляв берегом моря, ловив метеликів, піднімався на Кара-Даг. Це трохи відволікало його від сумних думок і давало наснагу займатися творчою роботою. Через рік Булгаков починає писати на матеріалі роману «Біла гвардія» п’єсу «Дні Турбіних», яка була поставлена на сцені МХАТу і принесла письменникові гучну славу. У наступні три роки побачили світ декілька збірок його прози, де поряд з оповіданнями і фейлетонами були розміщені сатиричні повісті – «Дияволіада» і «Фатальні яйця».

В 1927-1929 роках у Ризі й Парижі з’являється друком роман М. Булгакова «Біла гвардія». Найзаповітнішою мрією письменника було видання творів «Собаче серце», «Майстер і Маргарита», «Театральний роман», але за життя митця більше нічого опубліковано не було. У 1930 році М. Булгаков, доведений до розпачу неможливістю донести до читача і глядача свої твори, звернувся з листом до уряду СРСР, у якому з надзвичайною сміливістю розповів про свою політичну і творчу позицію, про те, як його роками цькували критики. Фактично в цьому сміливому листі Булгаков вимагав або дати йому можливість працювати, або дозволити емігрувати. За кордон письменника не відпустили, натомість він одержав «можливість працювати» – був зарахований на посаду режисера МХАТу. Булгаков із задоволенням режисирував, сам грав у спектаклях (за відгуками сучасників, чудово), заради заробітку займався підготовкою лібрето для Великого театру, а також писав художні твори, що за його життя так і не могли знайти дорогу до своїх шанувальників.

Останній раз митець відвідав місто свого дитинства і юнацтва – Київ у 1936 році під час гастролей МХАТу: він був присутній на спектаклі «Дні Турбіних».

 


Загрузка...



Схожі твори: