Головна Головна -> Твори -> Григорій Квітка-Основ’яненно – батько української прози

Григорій Квітка-Основ’яненно – батько української прози



Поява повістей та оповідань Квітки-Основ’яненка українською мовою має собою новий важливий етап не лише в його творчості, а й загалом у розвитку української літератури, у формуванні її реалізму й народності. До 30-х років XIX століття у новій українській літературі розвивалися   і поетичні й драматичні жанри. Вимоги часу, посилення реалістично-пізнавальних завдань літератури потребували зображення дійсності в її широкому охоплений в усіх труднощах, суперечностях і деталях показу людини в складних суспільній відносинах, відображення життя у формах самого життя. Для здійснення цих завдань найпридатнішими були прозово-епічні жанри – роман, повість, оповідання. Основоположником української художньої прози й став Квітка-Основ’яненко, який чутливо вловлював назрілі потреби часу. Першим його українським твором у прозовому жанрі стала знаменита повість «Маруся». Приводом до її написання були тогочасні дискусії щодо творчих можливостей української літературної літератури.Деякі митці вважали її спроможною лише на жартівливі твори.Квітка-Основ’яненко своєю «Марусею» переконливо продемонстрував  різнобічні художньо-літературні можливості української мови, її придатність для написання прозових творів серйозного, навіть трагічного змісту.

У прозі письменницький талант Квітки розвинувся найповніше. Крім «Марусі», він пише «Салдацький патрет», «Конотопська відьма», «От тобі і скарб та інші, які ввійшли до двох книжок «Малороссийских повестей, рассказьіваемьх Грьчьком Основьяненком». У 30-40 роки Квітка створює повісті «Козир-дівки», «Сердешна Оксана», «Щира любов», оповідання «Перекотиполе», «Пархімове снідання», «Підбрехач» тощо. Оповідання та повісті Квітки-Основ’яненка були дальшим кроком української і всієї вітчизняної літератури до «народної теми». Письменник уперше в прозовій формі співчутливо й багато в чому правдиво зображує повсякденне життя простих трудівників, вибираючи позитивних персонажів для своїх повістей і оповідань переважно серед людей хліборобської праці. А в тогочасному кріпосницькому суспільстві, коли панство вважало селянина духовно повноцінною істотою, робочою худобою, зображення його позитивним героєм у літературі було завданням новаторським і надзвичайно складним.

Українські повісті й оповідання Квітки майстерно написані у формі живої, докладної розповіді людини з народу – мудрого старожила з харківської околиці Грицька Основ’яненка. Перевтілення в оповідача з народу дало письменникові можливість бачити й оцінювати життєві явища з позиції простого селянина, вільно, природно користуватися народноговірною мовою і фольклорними матеріалами, що посилювало народність та художню правдивість творів.

Прозові твори Квітки українською мовою за творчими принципами, жанрово-стильовими особливостями поділяються на дві основні групи: сентиментально реалістичні повісті і бурлескно-реалістичні оповідання та повість. До першої групи належать, наприклад, повісті «Маруся», «Козир-дівка», «Сердешна Оксана», «Щира любов». Характерною особливістю їх є те, що письменник виводить, опоетизовано зображує в них позитивних героїв із селянсько-трудівничих мас, виявляє особливу увагу до внутрішнього світу героїв, їхніх думок і сердечній переживань. Мовний стиль цих повістей м’який, зворушливий, а там, де характеризується селянська молодь, – близький до лірично-пісенного. В центрі кожної наступної тут повісті – привабливий образ сільської дівчини. Ці твори мають ознаки реалізму, так і сентименталізму, традиції якого тоді ще не зовсім відмерли.

Показово,  що  головні  позитивні  герої  сентиментально-реалістичних творів Кнітки-Основ’япенка – люди гіркої драматичної або й трагічної долі. Вони виживають від тогочасних умов життя. У драматизмі й трагізмі зображення  відбилася справжня тяжка доля людини-хлібороба в несправедливому іншому суспільстві.

Головною творчою метою Квітки-Основ’яненка, як автора сентиментально-реалістичних повістей було співчутливо-поетизоване зображення селянина-трударя. Піднесення таким чином його в очах суспільства, виступ на захист його від соціальних несправедливостей. Серед бурлескно-реалістичних творів Квітки – гумористичні оповідання , «Мертвецький Великдень», «От тобі і скарб», «Підбрехач», а також гумористично-сатирична повість «Конотопська Відьма». Створював їх письменник, спираючись на багаті гумористично-сатиричні традиції української літератури і фольклору, орієнтуючись на художній досвід,щодо правдивого зображення народного життя, творчого використання народної фантастики, щодо манери іронічно-комічної оповіді. Основне завдання творів – викриття або висміювання пороків дійсності, негативних життєвих явищ і рис людей. У «Салдацькому патреті», «Конотопській відьмі», меншою мірою в інших творах цієї групи наявні елементи бурлескного стилю.

В окремих місцях оповідань письменника є різкі сатиричні випади проти кріпаччини, соціальної нерівності, паразитизму панів, зажерливості духовенства. Проти повсюдного хабарництва представників влади й суду.

Г. Ф. Квітка-Основ’яненко був видатним українським прозаїком дошевченківської доби. Він став родоначальником і основоположником прози в новій українській літературі, вів жанри повісті, оповідання. Головну роль Квітки в європейському літературному процесі І. Франко вбачав у тому, що він «творець повісті, один із перших того роду творців у Євроропейських письменствах». Квітка-Основ’яненко звеличив в очах суспільства  простого селянина-трудівника, широко відкривши двері в літературу позитивним персонажам з народу.


Загрузка...



Схожі твори: