Головна Головна -> Твори -> Габріель Гарсіа Маркес (нар. 1928 року)

Габріель Гарсіа Маркес (нар. 1928 року)



Вершиною досягнень латиноамериканських письменників другої половини XX століття, безсумнівно, є праці Габріеля Гарсіа Маркеса, колумбійського прозаїка, лауреата Нобелівської премії. Шедевр Маркеса «Сто років самотності», що з’явився в 1967 році, не тільки символізував синтез іспанських літературних традицій і міжнародних модерністських тем і прийомів, але і являв собою рідкісну подію в усій сучасній літературі: книгу, що мала успіх і щ широкої публіки й у досвідчених критиків, книгу дуже витончену, складну, але разом з тим доступну для розуміння і захоплюючу. Попит на роман призвів до того, що після першої публікації нові видання з’являлися майже щотижня; він був перекладений більші ніж двадцятьма п’ятьма іноземними мовами. Роман «Сто років самотності» зробив Гарсіа Маркеса міжнародною знаменитістю, ставі найвідомішим твором латиноамериканського автора і сприяв усесвітньому вибуху інтересу до латиноамериканської літератури і культури. Сьогодні Гарсіа Маркес стоїть в одному ряду з найбільшими новаторами в літературі – з модерністами Кафкою, Фолкнером, Хемінгуеєм, Камю і Борхесом, вплив яких виразно відчувається в роботах письменника, а також поруч з такими гігантами сучасності, як Джойс і Манн, з чиїм багатством уяви, широтою задумів і глибиною філософських концепцій цілком успішно конкурують його уява, задуми і концепції.

Джерелом сюжетів Гарсіа Маркеса стало саме його життя. Н роджений в Аракатаці, невеликому містечку на Карибському узб режжі Колумбії, майбутній письменник був старшим із дванадцята, дітей і перші вісім років життя провів у будинку дідуся й бабусі з материнського боку. Своїй бабусі він зобов’язаний захопленням місцевими переказами й легендами, а також манерою оповіді, що поєднує казкове з реальним. Дід Гарсіа Маркеса, ветеран громадянських воєн у Колумбії, що відбувалися в 90-х роках XIX столітт став прототипом найвідоміших персонажів його творів. Старий п мер, коли хлопцеві було вісім років, і про його смерть письменни говорив так: «З того часу зі мною не трапилося нічого примітного»

У 1946 році Гарсіа Маркес закінчив школу в Сипакірі, біля Бого ти, і якийсь час провчився на юридичному факультеті Національно го університету Колумбії. У 1950-1965 роках він працював журналістом у Колумбії, Франції, Венесуелі, США і Мексиці. Ряд його статей, написаних у 1955 році, де розповідалося про випробування, що випали на долю колумбійського матроса, який десять днів понеЦ вірявся в Карибському морі, містив різку критику колумбійського флоту і призвів до того, що газету закрили, а Гарсіа Маркес втрати роботу іноземного кореспондента в Парижі. Після революції на Кубі; він почав співробітничати з кубинським агентством новин «Пренс Латина», бував у Боготі, Нью-Йорку і Мехіко, виконував замовленя фірм, що були пов’язані із засобами масової інформації, і писав сценарії.

До «Ста років самотності» Гарсіа Маркес опублікував чотири книги, що мали успіх, привернули увагу критики, але не набули широкої популярності: це повість «Опале листя» (1955), роман «Недобрий час» (1962), повість «Полковнику ніхто не пише» (1961). В усіх цих книгах звучать його характерні теми і можна простежити, як розвивається й удосконалюється властивий йому стиль. На І ранньому етапі творчості найбільший вплив на Маркеса мали Каф-ка з його потягом до ірраціональних і кошмарних видінь, Фолкнер зі своєю складною структурою оповіді й умінням перетворювати здавалося б окремі, місцеві проблеми на проблеми універсальні, загальнолюдські і суворий, небагатослівний реалізм Хемінгуея. Ці різноманітні елементи віртуозно були злиті воєдино й утворили дивовижний синтез у романі «Сто років самотності», масштабній соціальній і сімейній хроніці, яку, за словами самого Гарсіа Маркеса, він задумав написати ще в юності, але відчував, що йому не вистачить потрібних навичок, щоб втілити свій задум. У 1965 році в Мехіко, домігшись незначного прогресу у викладі історії декількох поколінь родини зі свого рідного міста і страждаючи від серйозного творчого застою, Гарсіа Маркес нарешті розв’язав проблему композиції з дивовижною ясністю – це сталося, коли він разом з рідними їхав по дорозі, що з’єднує Мехіко й Акапулько. Раптом перед ним постали вся форма і текст роману. «Він уявлявся мені так чітко, – пізніше згадував письменник, – що я міг би надиктувати друкарці перший розділ слово за словом». Він повернувся додому і провів наступні вісімнадцять місяців у роботі над романом, поки його дружина таємно носила в ломбард коштовні речі, а борг поступово до-сяг розміру десяти тисяч доларів.

У 1982 році письменник став лауреатом Нобелівської премії «За романи та оповідання, в яких фантазія і реальність, поєднуючись, відображають життя і конфлікти цілого континенту». Його твори стверджують, що митець не має права втрачати зв’язок з дійсністю, замикатися у власній оболонці, вони надзвичайно актуальні, оригінальні і знані в усьому світі.


Загрузка...



Схожі твори: