Головна Головна -> Твори -> Адам Міцкевич (1798-1855)

Адам Міцкевич (1798-1855)



Польська література мала змістовну багатовікову традицію. У другій половині XVIII ст. вона висунула майстрів просвітницького класицизму. Але світову славу завоював польський романтизм. З романтизмом пов’язана творчість видатних композиторів Ф. Шопена (1810-1849) та С. Монюшко (1819-1872), поета і драматурга Ю. Словацького (1809-1849) і найпрекраснішого в цій плеяді – великого польського поета Адама Міцкевича. Романтичний рух у Польщі розвивався в обстановці посилення національно-визвольного руху. Польща в 1795 р. втратила свою незалежність: територія її була поділена між трьома державами – Росією, Прусією та Австрією. Польський народ не міг миритися з поневоленням – невдоволеність росла і вилилась, нарешті, в збройне повстання 1830-1831 рр. Боротьба поляків за свободу викликала співчуття передових людей Росії і Заходу і знайшла відгук у творчості письменників різних країн.

Адам Міцкевич (1798-1855) народився на білоруській землі, неподалік від містечка Новогрудка в сім’ї небагатого шляхтича. Освіту Міцкевич одержав у м. Вільно (тепер Вільнюс). Після закінчення в 1819 р.історико-філологічного відділу Віленського університету він працював учителем в м. Ковно (тепер Каунас). Як у студентські роки, так і в роки вчителювання Міцкевич брав активну участь у патріотичних гуртках і організаціях польської молоді, що ставили перед собою завдання боротьби за свободу і незалежність Польщі. Настрої передової польської молоді Міцкевич з пристрастю і силою виразив в “Оді до молодості”:

  • Без серць, без духа! То скелета марні!
  • О молодосте! Крила дай мені,
  • Щоб зринути в країни ті прегарні,
  • Де райські світяться вогні,
  • Де творчості дива ясні,
  • Де сяють золотом примарні
  • Надії та пісні.
  • Нехай нахмурено і кволо
  • У інших клониться чоло,
  • Бо їм приречення дало
  • Вузеньке в світі бачить коло.
  • Лети понад усі сонця,
  • молодосте, над землею,
  • Всієї людськості душею
  • З кінця проймись і до кінця! *
  • До гурту, лави молодих!
  • У всіх мета в нас – щастя всіх,
  • Ми сильні єдністю, розумні юним шалом, –
  • Вперед же, лави молодих!
  • Щасливий навіть той, хто, вірний ідеалам,
  • Упав, та іншим відслонив
  • Дорогу в світ казкових див.
  • До гурту, лави молодих!
  • Шляхи слизькі в нас і нерівні,
  • Ворожі сили нас гнітять, –
  • Дарма! Одважні ми і гнівні,
  • нас нікому не зламать.

Ця пісня була закликом до єдності народу в боротьбі за визволення. Але свобода Польщі для поета невід’ємна від свободи інших народів. Людство повинно скинути морок ночі. Шляхи боротьби ще не виразні до кінця, у вірші звучать ідеалістичні нотки (прославляється “світ духу”), вся програма носить абстрактний характер, але палкий заклик до боротьби поєднується з глибокою впевненістю в перемогу.

У травні 1822 р. вийшов перший збірник віршів А.Міцкевича – “Поезія”. У передмові до нього автор формулює програму романтизму.  Романтичною  він називає таку літературну творчість, котра “серцем” проникає в думи і переживання простого народу. Народні пісні, сказання, легенди, на думку поета, – невичерпне джерело творчого натхнення. Література повинна відповідати на основні питання сучасників, передавати “настрої свого століття”. “Я з народом не мислю по-різному”, – пише поет.

За участь у русі польської молоді Міцкевич був заарештований, перебував півроку в ув’язненні, потім його вислали до Росії. Протягом 1824-1829 рр. побував у Києві, Стеблові, Одесі, Харкові, Криму. Переслідуваний царським урядом, він, однак, знайшов друзів і шанувальників серед декабристів (Бестужев, Рилєєв), визначних поетів Росії (Пушкін, Жуковський, Вяземський), діячів української культури (Максимович, Гулак-Артемовський). Визнанню Міцкевича-поета в Росії сприяла поява його знаменитих “Кримських сонетів” (1827), що належать до кращих здобутків польського романтизму.

 





Схожі твори: