Головна Головна -> Твори -> Традиційність і новаторство роману Ю. Яновсьного «Вершники»

Традиційність і новаторство роману Ю. Яновсьного «Вершники»



Юрій Яновський – один із найпомітніших українських письменників-ромшітиків XX ст. «Я хочу топтати романтичні полині», – писав Яновський ще 1927 року. Як митець, він був тільки самим собою. Дух рідної.землі, минуле й сучасне народу нашого, його поразки і героїка, його одвічна боротьба за волю, його, нарешті, велика віра в себе, в свої сили, в свою перемогу – оце той психологічний, культурний і суспільний комплекс, що визначав мистецьке звучання основних творів Ю. Яновського. Описи партизанських боїв, війни та батальних ситуацій належать до основних тем письменника. За силою експресії, розмахом і органічністю батальних сцен в українській літературі він не знав собі рівного. Саме таким був і роман «Вершники», традиційний і водночас, безперечно, роман новаторський. Це і нір, де письменник подає класичний зразок художнього втілення болючих роздумів митця про непростий час в історії свого народу – громадянську війну. І ж громадянська війна постає у творі посправжньому героїчною і роман-іичною. Це романтизм піднесення духу народу.

Монументальні постаті героїв твору зумовлюють його композиційну структуру, яка, в свою чергу, є могутнім фактором якнайповнішого розкриття характерів. Роман «Вершники» також відзначається багатством змісту, досконалістю художньої форми. Він складається із восьми сюжетно завершених новел («Подвійне коло», «Дитинство», «Шаланда в морі», «Батальйон Шведа», «Лист у віїї чність», «Чубенко, командир полку», «Шлях армій», «Адаменко»). Кожна новела – цілком самостійний художній твір, і водночас всі вісім новел-розділіи об’єднані в єдине ціле спільністю теми, ідеї, системою образів. Адже саме через образи Чубенка, Мусія Половця, Данила Чабана, Шведа та інших Яновський відтворив романтику самовідданої боротьби трудящих за своє світле майбутнє. Важливо також те, що в центрі уваги романіста не історія особистого життя героя, а події суспільного характеру – така специфічна особливість побудови сюжету «Вершників». У своєму творі письменник вдало поєднав ознаки жанрів народної думи, героїчної поеми та новелістичного роману. В ньому автор апелює до загальнолюдських цінностей. Він показує трагедію українського народу – розпад роду, родини заради якихось нових цінностей (новела «Подвійне коло», де стикаються інтереси класові й родинні). Той «умовний» бій у степу під Компаніївкою символізує собою всю складну ситуацію в Україні під час громадянської війни. І хоча врешті-решт перемагає інтернаціональний загін Івана Половця, але емоційний акцент зовсім на іншому – автор не підтримує цю криваву різню, хоча вона і задля нового життя. Герої твору – брати Половці – стали вірними солдатами різних сил  запеклими ворогами один одному. Вони зустрілися на полі бою під Компаніївкою – і загинув славний рід. Адже Іван і Сашко, залишившись живими, назавжди дістали тавро Каїна і передали його своїм дітям і онукам, бо родинне прокляття і братовбивство ніколи не забуваються.

Досить чітко й виразно розкриває автор характери героїв. Велику увагу у творі він приділяє зображенню внутрішнього світу героїв через їхні думки І переживання, через розкриття мотивів поведінки. Та найповніше (і це є ти кож новаторським) персонажі розкриваються у дії, конденсація яких у творі надзвичайно висока. Події розвиваються стрімко і непередбачувано, ніби напливаючи одна на.одну. Цей прийом напливу робить загальну атмосферу часу і подій згущеною, сконденсованою, не дає розпастися твору на окремі фрагменти.

Крім новаторства, чимало можна відзначити в романі «Вершники» й традиційного. Це, насамперед, його мова – глибоко емоційна, насичена метафорами, порівняннями. Вона відзначається образністю у стилі народнопісенної творчості нашого народу. Події в романі Ю. Яновський подає в героїчному, піднесеному плані, також єднає його з такими жанрами народної творчості, як українські народні думи, героїчні поеми, народні плачі. Новела «Подвійне коло» нагадує народні думи, «Лист у вічність» – баладу про подвиг безіменного листоноші, а «Шлях армій» – легенду про залізну троянду. За прикладом творців народних дум Юрій Яновський чергує лірико-романтичний тон з трагічним, мальовничі образи замінює гротеском. Поряд згаданими персонажами письменник вводить історичних осіб. Описуючи події, автор роману часто з надмірною патетикою повторює вирази. Такі рефрени, романтичний пафос, емоційність наповнюють твір і нагадують народний епос Отже, на творчу манеру Юрія Яновського найбільший вплив мав фольклор.

Юрія Яновського справедливо називають новатором в українській літерітурі. Він – один із представників неоромантичної течії, мабуть, тому в новелах «Вершники» найменший за обсягом і найзмістовніший за тематикою про громадянську війну на Україні – це болючі, але правдиві сторінки нашої історії.

 





Схожі твори: