Головна Головна -> Твори -> Твір: Мої роздуми над творами Романа Іванчука

Твір: Мої роздуми над творами Романа Іванчука



Черга була довга й строката – жива ілюстрація зрослих і духовних потреб наших сучасників і ще не дослідженого соціологами явища книжкового буму. Не черга- моноліт. «Що сьогодні є?» – схвильовано звернулася в нікуди розкошлана громадянка, забігши в книгарню. «Яка різниця? Що вам дасть назва? Якийсь не то четвертий, не то п’ятий вимір», – охоче відповів, виламавшись з моноліту, ділового вигляду чоловік з виразними слідами успішних битв за дефіцити. «Як якийсь?!.. Так то ж новий роман Іваничука!» – і розкошлана кинулась у хвіст черги. Так, твори Романа Іваничука читають, за його книжками, передусім за історичними романами, завжди черга. Чому? Сам прозаїк в одному з інтерв’ю  пояснив  це  дуже  загально,  якщо  не  сказати-  банально:

  • ? «…Треба, щоб читач вірив і постійно був зацікавлений. Треба вміти з ними розмовляти».

Хоч Іваничук у тому ж інтерв’ю сказав про себе, що «важко почииг важко йде», очевидно, маючи на увазі не тільки вимогливість до себе, а реакцію критики, те «важко» ніяк не можна віднести до взаємин пис: менника з читачами. Новели Романа Іваничука, розміщені в хронологічній послідовности можуть служити своєрідним екраном, на якому досить детально зафіксовано зміни в поетиці письменника. Саме від новелістики Іваничук ішов до найбільшого здобутку своєї творчості – історичного роману. І свідчення цього – роман «Мальви». Починаючи з другого історичного роману – «Черленого вина», ще з’явився через десять років після «Мальв», прозаїк інакше трактує час, який, можна сказати, стає головною дійовою особою Іваиичукових творів, пронизує кожний їхній структурний елемент. У романах] органічно поєднуються два виміри: сюжетний час і час народної історії, подих якого відчувається і в авторському тексті, і в роздумах героїв. Це створює враження циклічності творів, надає їм часової безперервності, осяжності. Письменник звертає особливу увагу на маловідомі постаті й таким чином виразно демократизує історію. Наскрізна думка «галицьких» романів Романа Іваничука – підкреслення генетичної й духовної спільності Західної України з усім народом. Це розуміли Каліграф, Преслужич, Рогатинець, Вишенський, Шашковий! Саме пам’ять про ту спільність допомогла західним українцям вистояв ти на вітрах історії, знайти своє щастя в єдиній Україні.

Властива поетиці прози Романа Іваничука хронотопність мислення у «Шрамах на скалі» проявилася на композиційному рівні в поєднанні трьох часових шарів: сучасного, де одним з героїв виступає сам автор, разом з читачем творячи на наших очах історичний роман про часи Івана Франка, про місце й роль Каменяра в історії народу, і роман у романі, «написаний» за Франка гіпотетичний твір про Данила Галицького, останню твердиню Галицької Русі – кам’яно-дерев’яну фортецю Тустань, де любив бувати геніальний поет. Сюди, у Тустань, що недалеко від Дрогобича й Борислава, приїхав автор-оповідач, аби знайти «шрами на скалі» – напис на честь Франка і ключ до задуманого роману про нього.

Варіанти творчого завдання:доповнити текст власними враженнями від творів Романа Іваничука;

  • доповнити текст роздумами про український історичний роман;
  • який вплив на вас справили історичні романи, що вивчалися на уроках літератури?

 





Схожі твори: