Головна Головна -> Твори -> Славний отаман Іван Судима. Твір за оповіданням Адріана Кащенка «Над Кодацьким порогом»

Славний отаман Іван Судима. Твір за оповіданням Адріана Кащенка «Над Кодацьким порогом»



Багата та квітуча рідна Україна, неосяжні її краєвиди, але чимало сліз і горя зазнала вона від зазіхань іноземних загарбників. Вони плюндрували наші землі та села, забирали в полон людей. Але надійним заслоном від поневолювань на півдні країни були козаки. Народні українські думи, згадки про запорізьку славу захоплювали Адріана Кащенка. Героїчна минувщина Батьківщини і надихнула письменника на створення захоплюючих повістей та оповідань з історії Запорізької Січі. Цікава і сумна історія славного українського гетьмана Івана Сулими лягла в основу оповідання «Над Кодацьким порогом». Велична й могутня була постать запорозького ватажка. «Засмалене вітрами обличчя з великими блискучими очима та пишними над ними бровами одбивало завзяттям». Довгі вуса й сивий оселедець прикрашали те обличчя ознаками досвіду й спокою. А срібі-іа булава, що блищала в дужій руці, нагадувала всім про владу запорозького отамана. Іван Судима був досвідчений воїн, мудрий, розважливий, добре володів технікою бою. Козаки його поважали за чесність, справедливість, мужність і незаплямовану людську гідність. А головне, шо йому довіряли, бо він дуже добре знав, коли і як краще зненацька захопити ворога, знав, як своєчасно сховатися від несподіваної’ ворожої вилазки. Своє оповідання автор починає з опису походу козаків, які вирішили «Чорним морем погуляти» та запалити люльки аж у Кодацькій фортеці. Наблизившись до Тавані, вони дочекалися, поки зійде місяць, і пустили тороки, щоб ввести в оману турків.

Яничари, побачивши козацькі чайки, влаштували стрілянину з гармат, аби’ потопити своїх супротивників. А коли, «втішаючись думкою, що потопили запорожців, турки пішли спати, в нічній темряві нечутно, мов таємничі примари, посунулися козацькі чайки. Ось так мудро провів своє славне військо у самісіньке лігво ворога отаман Іван Судима. І знову ж таки автор підкреслює, що його герою не позичати мужності та винахідливості. Побачивши в морі турецьку галеру, Судима розпорядився поставити чайки таким чином, щоб «од галери вони ховалися в сяйві вечірнього сонця». Завдяки сміливості та військовим хитрощам отамана ворожа галера була захоплена, бранці звільнені, а козаки продовжували тримати курс на Кодацьку фортецю, де збиралися дати полякам справжній бій за всіма правилами військового мистецтва. Хіба ж думали вони, що там, біля Кодацького порога, назавжди розлучаться із своїм улюбленим гетьманом? Звичайно, що ні, бо все було так добре, шо передбачати щось погане ніхто не наважувався. І ось перед очима козаків виросли похмурі стіни Кодацької фортеці, що- посеред ночі нависала над водою велетенською примарою. Довго радитися запорожцям не було потреби, бо все вже було обговорено й сплановано. Судима подав знак – і війська приготувалися до штурму. Він був блискавичним і для поляків несподіваним, мов удар грому. Грізна фортеця впала. На ранок вона вже палала у вогні, який «видно було … навіть з далекої Хортиці». За змовою козацької старшини вночі було викрадено славного гетьмана і відправлено до Варшави.

«Не страхався смерті славний козак, – пише Адріан Кащенко, – але нудьга, мов гадюка, обмотала йому серце і ссала з нього кров… нудьга того, що гине він не в бою з ворогами, а через зраду своїх братів од руки ката». З високо піднятою головою йшов на страту славний гетьман України, бо був людиною надзвичайно мужньою, бо був справжнім воїном.

 


Загрузка...



Схожі твори: