Головна Головна -> Твори -> Рильський: Звідки ж набрався він сили

Рильський: Звідки ж набрався він сили



В поемі «Сашко» (1927-1928) Рильський прагне створити образ активного борця за перемогу. Герой поеми – робітничий підліток Сашко – типовий представник трудового народу («таких не сто й не двісті – неподоланний океан»). Є підстави гадати, що образ Сашка – нового героя в творчості поета – з’явився під значним впливом думок і поглядів М. Горького. У статті «Замітки читача» (1927) Горький критикує тих письменників, які виявляють перебільшену увагу до «ветхого Адама», до чоловічка учорашнього дня, засміченого дрібними грішками, і висловлює думку, що героєм радянської літератури повинна бути нова людина,, «Прометей, викрадач небесного вогню і ворог богів». В одній із глав поеми «Сашко» Рильський в дусі Горького називає Цезарів і Наполеонів «убивцями в лаврових вінках». Він утверджує безсмертя героїв, що, як міфічний Прометей, присвятили своє життя визволенню людства:

  • І тільки той, що украде
  • Не раз іще огонь небесний,
  • Огнем ідей една людей,
  • І вмре – і встане – і воскресне….
  • На зміну славленим – незнані:
  • На зміну шпагам – молотки.
  • («Гомін і відгомін»).

«Незнані» раніше рядові люди приходять у творчість поета замість «славлених» завойовників Олександра Македонського, Юлія Цезаря, Наполеона. Отже, відбувається художня переоцінка цінностей. Поет уводить у світ прекрасного образи рядових людей праці. В цей час в його творчості з’являється образ моста як символ єднання поета з народом, якому він прагне служити своїм благовісним словом. У вірші «Не надивився, ні!» поет говорить:

  • О, перекинь моста, моя немудра пісне,

Якщо в попередніх книгах Рильський зображував життя як сторонній спостерігач, то в книзі «Знак терезів» він виявляє бажання бути «рядовим вояком» в лавах будівників соціалізму, засуджує тих, «чий девіз – бокування». У вірші «Декларація обов’язків поета й громадянина» Рильський в дусі Маяковського («Я всю свою звонкую силу себе отдаю, атакующий класе») заявляє, що поет по-їь поставити свою творчість на службу народу. Якщо в книзі «Гомін і відгомін» (1929) поет прагнув піснею прокласти міст до народу, то тепер він разом з радянськими людьми зводить міст до соціалізму. Освоєння радянського життя в поезії Рильського цього часу виявляється в наполегливому шуканні нових образів і художніх засобів. Поет бачить «ластівки на телеграфнім дроті», і це поєднання йому уявляється як прообраз майбутнього, як «ясністю окрилене життя». В своїх роздумах про людське щастя поет приходить до глибоких і правильних висновків. У суспільстві і природа і культура будуть служити людині – носію енергії, що перетворює світ:

  • І для тебе, племено земне,
  • І зірки палатимуть, і домни.
  • («Ластівки»).

Ідея гуманізму – «усе на землі для людини» («Нагострили сокири дзвінкі ми») -коївкіретизується у тих віршах збірки «Знак терезів», де зображується героїчна колективна праця радянського народу. Правда, в багатьох віршах книги «Знак терезів» ще немає образу простої людини, соціалістичне будівництво змальовується як прекрасна музика колективних зусиль народу. І тільки в окремих творах з’являються індивідуальні образи. Так, в образі «брудного, замурзаного, веселого тракториста», що «будить заспаних і недолугих кличе» («То хмарка набіжить»), Рильський накреслив риси нової людини епохи соціалістичного будівництва з новим ставленням до праці, до свого обов’язку перед народом.

Позитивної оцінки заслуговує у збірці «Знак терезів» ліро-епічниіі цикл «Портрети», який складається з віршів про Шевченка, Франка, Бетхоївена. Максим Рильський – великий майстер у створенні ліричних портретів видатних людей, особливо діячів культури. Ось характеристика Івана Франка:

  • Син коваля, Іван рудоволосий,
  • Рибалка і мудрець, поет і каменяр…

За висловом поета, Франко «мав високий дар гніт ненавидіти і люд любити босий». Та не завжди Максимові Рильському вдавалося знайти для відтворення нового життя і нові художні образи та засоби. Так, далекі від народного уявлення порівняння Дні-прогесу з міфічними героями Гераклом і Тесеєм. Не передає величі Дніпрогеїсу і порівняння його з велетенською свічкою. У циклі «Дніпро», про який мовиться, чимало архаїзмів: Борисфен (замість Дніпро), комоні (замість коні) і т. д. Поетична форма іноді відставала від нового, змісту, не відповідала йому. Все це глибоко хвилювало поета:

  • Нове життя нового прагне слова,
  • А де знайти, як дати кров і плоть?
  • («Нове життя»).

 


Загрузка...



Схожі твори: