Головна Головна -> Твори -> Твір на тему: Історичне минуле народу в поезії Шевченка

Твір на тему: Історичне минуле народу в поезії Шевченка



У низці своїх творів Шевченко оспівав героїчне минуле українського народу, Увагу поета привернули ті події минулого, в яких виявилась боротьба народу проти загарбників і пригноблювачів за свою волю й незалежність. Мотив визвольної боротьби є основним у таких творах як «Іван Підкова» (1839), «Тарасова ніч» (1939), «Гайдамаки» (1841), «Гамалія» (1842). «Іван Підкова» та «Гамалія» змальовують героїчні морські походи запорозького козацтва проти турецьких загарбників. Зокрема в поемі «Гамалія» показаний «отаман завзятий». Ця постать створена поетичною уявою автора, історія не знав морського походу запорозьких козаків під проводом Гамалії. Проте поему «Гамалія» слід трактувати як твір на історичну тему. У ній дається узагальнене зображення історичних подій, яких немало було в минулому. Похід запорожців оспівано як героїчний патріотичний подвиг.

Ця поема була створена восени 1842 року під час морської подорожі Шевченка до Ревеля. Один із кращих романтичних творів поета, присвячених історичній темі, – боротьбі українського народу проти турецько-татарської агресії в XVI- XVII століттях. У поемі «Гамалія» Шевченко змалював не тільки виступ у похід, а й весь похід з початку до переможного кінця. На початку поеми зображено козаків-бранців, зарнутих турками у склеп у передмісті Стамбула – Скутарі. Бранці тяжко страждають, та гнітяться у ворожому полоні, тужать за рідним краєм, пристрасно вірять, що ришрожці визволять або помстяться за них. Докотилася їх «журба-мова» до Січі, до імпорожців, які під проводом отамана Гамалії рушають у визвольний похід – «бранії визволяти». Напад запорожців-визволителів на Скутар несподіваний, раптовий, гималія «сам хурдигу розбиває, кайдани ламає». Запорожці звільняють бранців.

  • Реве гарматами Скутара,
  • Ревуть, лютують вороги.
  • Козацтво преться без ваги
  • І покотились яничари.

Бій зображується як «козацька плата» за попередні турецькі напади на Україну іагарбання в неволю людей, як «бенкет козачий», «свято чимале» – свято перемоги, визволення невільників, козаків-бранців. Основна ідейна підвалина- ідея справедливої визвольної війни запорожців проти султанської Туреччини, за свободу вітчизни. Воїнів-запорожців та їхнього ватажка змальовано в романтично-героїчному плані. Вони виступають як конденсоване втілення однієї сторони характеру – витязі, хоробрості, надлюдської сили. Всім шіастива лише одна пристрасть – зданість справі оборони й захисту вітчизни, високе, невичерпне почуття бойової помсті. За висловом І. Франка, поема «Гамалія» є «немов дзвінким погуком козацького геройства, відваги й енергії».

У поемах «Тарасова ніч» і «Гайдамаки» змальовано різні моменти визвольної Йоротьби українського народу проти польської шляхти. Велика поема «Гайдамаки» написана й надрукована вперше окремою книж-Іою в 1841 році. Присвятив її Шевченко В. І. Григоровичу, секретареві Академії мистецтв, одному з учасників викупу поета з кріпацтва. Поема змальовує картину селянського повстання 1768 року, відомого в історії під назвою «Коліївщина». Гноблення, якого зазнавало українське селянство в шляхетській Польщі, не раз ішкликало вибухи повстань. У XVIII столітті на Правобережжі хвилі повстання котилися одна за одною. Повстанці, основна маса яких складалася з селян, звалися гайдамаками. Найбільшої сили й розмаху набрало повстання 1768 року. На чолі повстання стояв запорожець Максим Залізняк. Коли гайдамаки підступили до Умані, до них приєднався уманський сотник Іван Гонта зі своїми козаками. (Гонта й козаки, якими він командував, були на службі у магната Потоцького). Гайдамаки захопили Умань, проте незабаром повстання було придушене й учасники його зазнали тяжких кар. Максима Залізняка було тавровано й заслано на каторгу у Сибір. А з Гонтою нечу-напо розправилася польська шляхта: катували Ґонту три дні, здирали паси шкіри, потім счетвертували й окремі частини тіла поприбивали на перехресних шляхах. Не менш жорстокою була розправа й над іншими гайдамаками: лише в Кодні сконало їх у жахливих муках близько 3000. Решту розвозили по містах і містечках України групами по 5-7 чоловіків і страчували для залякування місцевого населення.

У «Гайдамаках» відбито лицарську звитягу українців, нестримний лет національно-визвольного руху в захисті поневолених селян проти свавілля шляхти й корчмарів; автор показав також силу й працьовитість нашого народу, його волелюбність і моральну красу; в поемі зображено вірність і зраду, сильні й слабкі сторони селянського руху. Провідна ідея поеми – звеличення національно-визвольного руху України та його героїв – лицарів Коліївщини. Гнів народу, його прагнення до вільного життя Шевченко вважає священним, а шляхетське свавілля різко засуджує. Автор оспівав розум і силу, волелюбність і працьовитість, інші високі моральні якості нашоя народу. Цим твором Великий Кобзар висловив тверду впевненість у безсмертності українського Народу, у його кращому майбутньому, а також закликав слов’янські народи, зокрема польський та український, до об’єднання.

Від «Гайдамаків» бере початок також ідея народної революції: саме тут вперше проголошено заклик до бої ротьби проти самодержавства. На розгляд вдумливих читачів поет-демократ преН ставив XVIII століття, коли «гомоніла Україна» і XIX століття, коли «кат панус», л онуки гайдамаків «панам жито сіють». Хвилююче запитання поета: «Що буде з нашими синами?», тобто, яке майбутнє українського народу, – не риторичне, а гостро злободенне. Задля цього, власне, й написана поема. За задумом автора і читач, який замислився над цим запитанням, неминуче мусив дійти висновку: треба вчитися и гайдамаків волелюбності й людської та національної гідності, громадянської муж» пості, нескореності перед царськими посіпаками – і українці здобудуть жадану волю.





Схожі твори: