Головна Головна -> Твори -> Чи варто виправдовувати Чіпку?

Чи варто виправдовувати Чіпку?



Твір  За романом П. Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Письменники всього світу споконвіку порушували питання про сенс людського існування, філософські категорії життя і смерті. Чи однозвучні відповіді на них дають самі автори? Чи завжди вони осуджують того, хто став убивцею? Ні, читач розумом і серцем повинен потрудитись і знайти свою відповідь. Починаючи від життєвої історії Василя Гнидки, Панас Мирний хотів простежити, хто і як потрапляє на дно суспільства. Бідували мільйони, а злочинцями ставали сотні. Не від боягузтва, не від слабкості, не від хворої психіки став убивцею Чіпка. А від чого ж? І чи варто його виправдовувати? Якщо б мені випала доля стати учасником судового процесу над Чіпкою Варениченком, я обрала б собі не роль захисника, а роль судді. І свою звинувачувальну промову я почала б словами: найбільша цінність на землі – людина, позбавляти її життя руками іншої людини – найтяжчий злочин. Звичайно, не можна не говорити про позитивне в характері героя. Це і вразлива душа, прагнення і мрія про те, що він буде чесно працювати на землі, заробляти свій хліб. Але чи справді щирим було його юнацьке бажання побороти кривду? Все прекрасне в його характері перекреслюється страшним злочином – вбивством ні в чому не винних людей.

 

А тепер звернемося до страшної правди, яка наводить жах на читача, примушує його здригнутись, замислитись… Ось Чіпка малий «поліз у піч, витяг жару у покришку та й виніс у хлівець», – щоб наробити пожежі. Підріс трохи. Почав пізнавати природу. «Як схопить горобеня, як крутне за голівку… Не вспів оком моргнути, – як в одній руці зостався тулубець, а в другій голівка». Ну, хлівець належить багатому сусідові, а горобеня ж чим завинило? Виріс Чіпка, горілку пити навчився. Похмелиться, і все зк вертає додому, «як скажений бик налітає на хатуі Де вона! Де стара відьма?!» Важко звичайно уявити собі, що людина може приймати подобу тварини і що їй може прийти в голову так розмовляти так поводитись з матір’ю, яка винна перед сином-злодієм лиш у тому, що народила і робила для нього, що могла… Але в зло дюзі немає нічого людського. Пригадаймо вбивство сторожи, Совість не мучила вбивцю, тому що була залита горілкою.

Потім у Чіпки буде багато всякого в житті і в душі.

 

Він виступатиме в ролі захисника селян, його виберуть у гласні, або, по-сучасному, в депутати. Оберуть, бо не доведена були участь Чіпки у злочині. Але ж ми це знаємо! І як щиро і гнівнії він обурюється, коли дізнається про те, що у волості його не було прийнято.

Чіпка обнадійливо сприйняв факт, що перші крадіжки І навіть убивство не були викриті. У нього з’являється впевненість у тому, що він не буде покараний. А перший нерозкритий злочин неодмінно породжує другий. Читаючи фінал роману, страшні рядки знищення сім’ї, вже не маєш сумніву в тому, що змальовано тут майже антилюдину, монстра, який знавіснів від горілки, від людської крові, від ненависті до всіх людей.

 

Я не змогла б захищати цього цинічного, грубого бандита, який на наших очах убиває, грабує, палить, пиячить, замордовує власну дружину, глумиться над власною матір’ю, буквально полощеться у невинній крові, навіть дитячій.

 





Схожі твори: