Головна Головна -> Твори -> Чому Обломів лежить на дивані?

Чому Обломів лежить на дивані?



Шкільний твір По романі И. А. Гончарова “Обломів”.

Лежання в Іллі Ілліча не було ні необхідністю, як у хворого або як у людини, що хоче спати, ні випадковістю, як у того, хто утомився, ні насолодою, як у ледаря: це було його нормальним станом.

И. А. Гончарів. Обломів

Роман И. А. Гончарова “Обломів” був написаний ще в дореформений час. У ньому автор з об’єктивною точністю й повнотою зобразив російське життя першої половини XIX століття. Сюжет роману – це життєвий шлях Іллі Ілліча Обломові, з дитячого років і до самої його смерті. Основна тема роману – це обломовщина – спосіб життя, життєва ідеологія; це апатія, пасивність, відірваність від дійсності, споглядання життя навколо себе; але головне –    це   відсутність   праці,    практична   бездіяльність. Поняття “обломовщина” застосовано далеко не до однієї Обломові з вона-мешканцями, це “відбиття російського життя”, ключ до розгадки багатьох її явищ. В XIX столітті життя ‘ багатьох російських поміщиків була аналогічного життя обломовців, і тому обломовщину можна назвати “пануючою хворобою” того часу. Суть обломовщини розкривається Гончаровим за допомогою зображення життя Обломові, більшу частину якої герой проводить, лежачи на дивані, мріючи й будуючи всілякі плани. Що ж заважає йому встати із цього дивана?

 

На мій погляд, основна причина бездіяльності Обломова – це його соціальний стан. Він – поміщик, і це звільняє його від безлічі занять. Він – пан, йому не треба нічого робити – за нього всі зроблять слуги. В Іллі Ілліча ніколи навіть не виникало бажання робити щось самому, хоча винити його в цьому не коштує, тому що це – наслідок виховання. А виховання, атмосфера, у якій ріс маленький Обломів, зіграли величезну роль у формуванні його характеру й світогляду. Народився Ілля Ілліч Обломів в Обломові – цьому “благословенному куточку землі”, де “немає нічого грандіозних, диких і похмурого”, ні “ні страшних бур, ні руйнувань”, де панують глибока тиша, мир і непорушний спокій. Життя в Обломові була одноманітної, тут страшно боялися яких би те не було змін. У маєтку Обломкових традиційним був полуденний “всепоглинаючий, нічим не сон, щира подоба смерті”. І маленький Іллюша ріс у цій атмосфері, він був оточений турботою й увагою з усіх боків: його мати, нянька й всього численна звита будинку Обломкових обсипали хлопчика пещеннями й похвалами. Найменша спроба Іллюші зробити що-небудь самостійно відразу придушувалася: бігати йому часто заборонялося, у чотирнадцять років він був не в змозі навіть сам одягтися. А навчання Іллюші в Штольца таким і назвати важко. Причини для того щоб хлопчик не поїхав у школу, батьки знаходили всілякі, аж до безглуздих і смішних.

 

Таким чином, живучи в такому будинку й у такім оточенні, Ілля Ілліч усе більше “просочувався” обломовщиною, в його свідомості формувався поступово ідеал життя. Уже дорослому Обломові була властива, по-моєму, трохи дитяча мрійність. Життя в мріях представлялася йому спокійної, розміряної, стабільної, а улюблена жінка – по своїх якостях більше, що нагадує мати, – люблячої, турботливої, співчутливої. Обломів настільки поринув у мир своїх мрій, що повністю відірвався від дійсності, що він був не в змозі прийняти. (”Де ж отут людина? Де його цілість? Куди він зник, як розмінявся на всякий дріб’язок?”)

 

Отже, реальність Обломів вона його лякає. А є чи в Іллі Ілліча конкретна мета в житті, якщо не вважати тієї ідилії? Немає. А є в нього яка-небудь справа, якій би він повністю віддавався? Теж немає. Виходить, і вставати з дивана нема чого. Обломовщина повністю поглинула Іллю Ілліча, що оточувала його в дитинстві, вона не залишила його до самої смерті. Але адже Обломів – людина з “чистим, вірним серцем”, з гармонічною, цільною, піднесеною, поетичною душею, у якій “завжди буде чисто, світло, чесно”, таких людей мало; це “перлини в юрбі”. Але Обломів не знайшов застосування своєму величезному моральному, духовному потенціалу, він виявився “зайвою людиною”, його розбестила сама можливість нічого не робити. Мені здається, якби не виховання, що породило нездатність Обломові до праці, цей людина могла б стати поетом або письменником, може бути, учителем або революціонером. Але, у кожному разі, він приніс би користь навколишньої, не прожив би життя в пустую. Але, як говорить сам Ілля Ілліч, обломовщина його погубила, саме вона не давала йому встати з дивана, почати нове, повноцінне життя.

 

И. Гончарів написав три романи, які, не будучи ні полотнами, ні зразками складного психологізму, сталі, проте, своєрідної енциклопедії  національного характеру, укладу життя, життєвою філософією. Обломів – стійкий, чисто росіянин тип, тип пана, вихований століттями рабовласництва. Інертність, апатія, відраза до серйозної діяльності, упевненість у тім, що всі бажання будуть виконані. Особистої праці, що вимагає розумових і емоційних витрат, Обломові не знали. Все життя їх від сьомого коліна йшло заведеним порядком, і от нащадки втратилися особистої ініціативи. Обломів уважає себе вільним і захищеним від життя, але насправді він раб своїх примх, раб кожного, хто підкорить його своїм бажанням. Обломів не злий, але він і не добрий. Він людина без учинків, людина, що завжди уступає рутині, звичкам. Для Обломові на питання “Тепер або ніколи” завжди є ухильна відповідь: “Тільки не тепер”. Дитяча безпосередність, чистота, щирість Обломові йдуть не від щиросердечних праць і витрат, а від нерозвиненості душі. “Щиросердість – не дикоростуча квітка”, вона вимагає безустанної роботи над собою, вивчення й осмислення життя, досвіду діяльності й відносин з людьми. Цього немає в Обломові, він стає жертвою кожного, хто претендує на володіння його життям.

 

Шахрай або друг, жінка розумна або жінка добра – він безвольно переходить із одних рук в інші. Перемагають шахрай і проста баба. Вони нічого не вимагають. Із другом проблеми, з Ольгою проблеми, вони чогось хочуть, кудись кличуть. А в затишному будиночку на Петроградській стороні наливки й варення, пухові перини, турбота й необтяжлива любов.

Обломів – герой, що став тим шматочком мозаїки, без якого неможливо зрозуміти унікальний історичний тип – російського дворянина. Онєгін, Печорін, Рудін – вони метаються в пошуках мети, вони вище й краще навколишніх. Обломів не тільки не шукає, він уникає цілеспрямованої діяльності. Мир навколо суєтний і вульгарний, Обломів не хоче грати в його ігри, а свою гру нав’язати миру не в змозі. Проблема відповідальності особистості за свою долю в романі И. А. Гончарова “Обломів”

Гончарів Іван Олександрович народився 6 червня 1812 р. у заможній купецькій сім’ї. Батько Олександр Іванович неодноразово обирався міським головою Симбірська. Він помер, коли Іванові було 7 років. Вихованням займалася мати, Авдотья Матвіївна, а також колишній морський офіцер Микола Миколайович Трегубов, людина передових поглядів, знайомий з декабристами.

 

До літературної творчості Гончарів звернувся в роки університетського навчання. Його видатні добутки – романи “Обрив”, “Звичайна історія”, “Обломів”. В 1859 р. у журналі “Вітчизняні записки” був надрукований роман Гончарова “Обломів”. “Обломів” мав надзвичайно важливе значення в розвитку російського реалістичного роману. У романі показаний згубний вплив феодально-кріпосницького ладу на розвиток людської особистості й дані два більших типових узагальнення, що представляють собою вершину творчості Гончарова: Обломів і обломовщина.

 

Образ Обломові – це найбільше художнє узагальнення, що втілює в собі типові риси характеру, породженого російським патріархальним поміщицьким життям. Таке життя породжувало духовну вбогість у мешканців, вузькість інтересів, бідність і примітивізм психології. Гончарів не раз підкреслює, що в житті найважливіше місце займали їжа й сон. Серед всіх їхніх турбот “головною турботою була кухня й обід. Про обід радилися цілим будинком, і стара тітка запрошувалася до ради. Усякий пропонував своє блюдо: хто суп з потрухами, хто локшину або шлунок, хто фляки, хто червону, хто білу підливу до соусу”. “Турбота про їжу була перша й головна життєва турбота “. Цій турботі був підпорядкований весь лад життя. Обломовців характеризують бездіяльність і лінь. Свої потреби вони задовольняють за допомогою підневільної праці кріпаків. Життя мешканців Обломовки впливає на формування їхніх характерів. Письменник малює образ живого, допитливого хлопчика Іллюші Обломові й показує шкідливий вплив на нього середовища й системи виховання. Батьки обгороджують Іллюшу від праці, привчають до ледарства й паразитизму, розвивають у ньому почуття переваги над іншими. Іллюша не їздив на уроки у Верхлево: “Ученье-то не піде, а здоров’я не купиш”. Пізніше Обломів у столичному навчальному закладі вивчає науки лише в тім ступені, у якій вони самі без праці укладалися в голові. Обломів служив, але не тому, що йому хотілося працювати й чогось домогтися, а тому, що так було прийнято в середовищі дворянської молоді, і при першому ж утрудненні й відповідальності за свою помилку він залишив службу.

 


Загрузка...



Схожі твори: