Головна Головна -> Твори -> Духовні цінності Тараса Бульби та його синів

Духовні цінності Тараса Бульби та його синів



З того часу, як М. В. Гоголь написав повість «Тарас Бульба», минуло понад сто шістдесят років. Промайнули роки, відшуміли. Скільки поколінь пройшло скільки війн було,   і скільки людей полягло – і зрадників, і безстрашних героїв! Якими вони були? Що цікавило, турбувало їх? Про що молилися вони святому Миколаю? Мабуть, всі хотіли того ж самого: щастя родині, життя без війни  любові, світлого дня і спокійної ночі, тобто справжнього життя.  Старовинними звичаями жила родина Бульби. Жінка підкорялася чоловіко ростила дітей. Чи була вона щасливою? Так, бо її щастя полягало саме в піклуванні про дітей і чоловіка. Тарас Бульба у синах бачив своє продовження. Йому  якомога швидше познайомити Остапа й Андрія зі справжньою чоловічою римою – захищати свою землю. Тараса довго не були у рідному гнізді, не спілкувалися з матір’ю. Сумно  почувалися, коли батько звелів їм збиратися на Січ. Проте вони погодилися  не кваплячись, рушили з ним у Запорозьку Січ.

Остап був щасливий: він починав нове життя. Твердо знав: якщо доведеться воювати, він готовий віддати власне молоде життя, свою молоду силу. Так жили йього діди, так жив його батько, вбачаючи в цьому своє щастя. У Січі Остапові стало якось легко. У ньому відчувалася сила лева. Він роздумував. Товариші бачили в Остапові доброго козака. Коли не стало їхнього  Бородатого, тільки Остап міг очолити військо. Сильний духом, сміливий. Примиренний до ворогів, Остап був чуйною людиною. Андрій теж був добрим .Але міцно засіла в його серці красуня-полячка, білолиця панночка. Лише  молодіВ думками юнак. Щастя своє він бачив разом з нею. Але ті, хто прийшов у Січ, мали були жити за законами запорозького братерства, і в будь-яку мить бути готовими виступити у похід і, якщо треба, загинути. Андрій, на відміну , не розумів, чому він мусить підкорятися законам Січі. Він стає на шлях і приймає смерть від батька як позбавлення від ганьби. Андрій зрікається його, що пов’язувало його з матір’ю, братом, батьком, і навіть того, від чого не відмовитися, бо людина сильна тільки біля своїх джерел. Від рідної землі одержує і силу духу, і молодецтво, і безсмертну душу.

Жахливий кінець був уготований Тарасові. Про що думав він, прикутий ногами до дерева, відчувши перші подихи вогню. Не про себе, не про вогнище яким збиралися спалити його, – думав козак про своїх товаришів, в останню мить намагаючись допомогти їм втекти від погоні.

Що ж с головним для людини в усі часи? Зв’язок із батьківщиною, із землею батьків, зі своїми джерелами, які невичерпні, тому що беруть початок від дальних пращурів. Якщо людина відчуває цей зв’язок, «не буде у світі сили, яка б не підкорилася їй!..» Якщо тільки сама людина не порушить узи, що пов’язують її з родом.

 

 





Схожі твори: