Головна Головна -> Твори -> Образ народного спiвця в поезiï Тараса Шевченка

Образ народного спiвця в поезiï Тараса Шевченка



Поет – не жрець, що курить фiмiам
Чи творить в тишинi нiчнiй молитву,
Поет – борець, що кличе вiйсько в битву
I першим йде в запеклу битву сам.
/ А. Малишко /
На шляхах бойових звитяг i на мирному полi творчоï працi поряд з людиною,
поряд з народом – його пiсня-душа, частина його творчоï пiсенноï душi.

У нiй все, чим живе людина, чим живе народ. Їï творцi i виконавцi завжди
посiдали почесне мiсце серед оборонцiв Вiтчизни. Боян спiвав славу землi руськiй,
пiдтримували дух воïнiв запорожськi кобзарi, зiгрiвав душу своïми
пiснями-думами знаменитий Остап Вересай.
Образу народного спiвця багато уваги придiляє Т. Г. Шевченко.
З фолькльору i лiтератур рiзних народiв ми знаємо про акинiв, трубадурiв,
шансоньє… Поет-спiвець Шевченко – це людина трагiчноï долi, старий козак:

Перебендя старий, слiпий –
Хто його не знає?
Вiн усюди вештається
Та на кобзi грає.
А хто грає, того знають
I дякують люди:
Вiн ïм тугу розганяє,
Хоч сам свiтом нудить
Ї
(“Перебендя”)
Як рiдного зустрiчають кобзаря у кожному селi:
– Кобзар iде! Кобзар iде! –
Та всi, якомога,
Хлопцiв кинули, побiгли
Зустрiчать слiпого!
(“Мар’яна-черниця”)
I грали кобзарi про давню славу i мужнiсть козацьку. В ïхнiх думах (i тiльки
в них!) жила iсторiя Украïни, з ïï свiтлими i темними, гiркими
часами, в них йшлося “Про Чалого”, “Як Сiч руйнували”. Але життя є життя – i
веселоï мiг заспiвати кобзар.
З дiвчатами на вигонi –
Гриця та веснянку,
А у шинку з парубками –
Сербина, Шинкарку.
(“Перебендя”)
Епiзодичний, але яскравий образ народного спiвця ми бачимо i в поемi Шевченка
“Гайдамаки”. Старий Волох пiдтримує бойвоий дух повстанцiв, спiваючи про Максима
Залiзняка, спiває для рядових гайдамакiв (щоб старшина не почула!). Або:

Братайтеся з нами,
З нами, козаками,
Згадаймо Богдана,
Старого гетьмана,
Будете панами.
(“Гайдамаки”)
Образ кобзаря для Шевченка нерозривний з образом Украïни:
Утни, батьку, щоб нехотя
На весь свiт почули,
Що дiялось в Украïнi,
За що погибала,
За що слава козацькая
На всiм свiтi стала.
(“До Основ’яненка”)
Кобзарем народним вiн називає основ’яненка, i сам став генiальним Кобзарем
своєï неньки-Украïни. Змушений бiльшу половину життя провести на чужинi,
поет заздрив волi бандуриста:
Бандуристе, орле сизий!
Добре тобi, брате!
Маєш крила, маєш силу,
Є коли лiтати
Тепер лети ж в Украïну –
Тебе виглядають…
(“Н. Маркевичу”)
I Тараса чекала Украïна. Вiн вiрив у це, душею рвався на береги Днiпра, у
вишневi садки; туди, на Батькiвщину, посилав вiн своï думи, квiти-дiти. I
закликав, молив:
Привiтай же, моя ненько,
Моя Украïно,
Моïх дiток нерозумних,
Як свою дитину!
(“Думи моï…”)
Отож, образ спiвця народного – це i образ самого Шевченка, не випадково ж народ
називає його Кобзарем. Якщо повно характеризува ти цей образ, то треба аналiзувати
всю творчiсть генiального художни ка, письменника, поета. Скажемо тiльки, що в нiй
– все те, що робить безсмертним наш народ, нашу душу, нашу пiсню.

Наша дума, наша пiсня
Не вмре, не загине.
От де, люди, наша слава,
Слава Украïни.
(“До Основ’яненка”)


Загрузка...



Схожі твори: