Головна Головна -> Твори -> Уславлення рiдноï мови в поетичнiй творчостi Максима Рильського та Володимира Сосюри

Уславлення рiдноï мови в поетичнiй творчостi Максима Рильського та Володимира Сосюри



Украïнська мова! Скiльки невимовних страждань випало на твою долю! Споконвiку
тебе не визнавали як самостiйну мову, забороняли, намагалися стерти з
людськоï пам’ятi. Про це з болем у душi розповiдає у своєму вiршi “Рiдна
мати” М. Рильський.
Царевi блазнi, раби на розум i на вдачу,
В ярмо хотiли запрягти
Їï, як дух степiв, гарячу,
I ослiпити, й повести
На чорнi торжища незрячу.
Але рiдна мова зберегла свiй величаво-гiдний дух, вiтрам наперекiр цвiло рiдне
слово.
Там зводився язик вогеневий,
Там пiснi полум’я росло.
Свою любов до рiдноï мови М. Рильський виражає у порiвняннi ïï
слова з “вишневою нiжнiстю пелюсткiв”.
Володимир Сосюра пiдкреслює значення мови в життi народу у вiршi “Як не любити
рiдну мову”:
Вона, як свiтла хор в ефiрi,
Як бiлий, весняний сад…!
Поет вважає, що
…мова
Ї це душа народу,
народ без мови
Ї не народ.
У найтяжчi часи вiйни рiдне слово було не менш важливе, нiж хлiб чи зброя. Воно
пiдтримувало людей, змiцнювало ïхню вiру в перемогу над ворогом, Як
найбiльший скарб повинен берегти свою мову народ. I не тiльки вiд забуття. Красу i
чистоту рiдного слова треба так само плекати, як i парость виноградноï лози.

Як парость виноградноï лози,
Плекайте мову. Пильно й ненастанно
Полiть бур’ян. Чистiша вiд сльози
Вона хай буде.
Мова
Ї це духовна скарбниця нацiï. У нiй
Ї мудрiсть народу, багатовiковий досвiд, любов i гнiв народу.
Нема
Мудрiших, нiж народ, учителiв,
У нього кожне слово
Ї це перлина,
Це праця, це натхнення, це людина.
Страшно, коли люди забудуть рiдне слово, вiдречуться вiд нього. Володимир Сосюра
застерiгає молодь:
Без мови рiдноï, юначе,
й народу нашого нема.
Жодна мова свiту не передасть так нашi думки, биття сердець, як це зробить рiдне
украïнське слово.





Схожі твори: