Головна Головна -> Твори -> Твір по п’єсі І. Котляревського «Наталка-Полтавка»

Твір по п’єсі І. Котляревського «Наталка-Полтавка»



Як ви гадаєте, чому ці пісні введені в тканину п’єси? Напевно, не тому, що Котляревський знав багато пісень і вирішив поділитися своїм знанням з читачами та глядачами. Ні, вони є органічним елементом композиції п’єси, кожна з них несе сюжетне навантаження, допомагає глибше розкрити образ твору, показати мрії, настрої і прагнення дійових осіб. Наприклад, жартівливо-гумористична пісня «Ой під вишнею, під черешнею» дуже пасує до ситуації, Що склалася: залицяння підстаркуватого пана возного до молодої, вродливої Наталки. Влучно і дотепно пісня висміює цього невдаху-залицяльника. А пісні «Віють вітри, віють буйні», «Видно шляхи полтавськії і славну Полтаву», «Ой мати, мати! Серце не вважає» передають сум і тугу дівчини, розлученої з коханим. Відзначте у творі, що український народ – пісенний народ, і пісня із самого малечку супроводжує українців, допомагає у хвилини скрути та веселить у години радості. Зверніть також увагу, що І. Котляревський сам написав кілька пісень для своєї п’єси, тому вони так органічно поєднуються зі змістом твору. Є пісні, які співаються то в хвилини печалі, то з радощів, то підтверджують якісь риси характеру персонажів. У висновку, висловите свої думки про українську пісню взагалі і про пісні, використані Котляревським. Взагалі не бійтеся показати власні почуття – це тільки піде вам на користь!

Отже, пишемо. Роль пісні в п’єсі І. Котляревського «Наталка-Полтавка»

Пісня, українська пісня… Ти завжди хвилювала мене своєю чарівною мелодійністю, своєю любов’ю до усього живого. Пісні є органічним елементом п’єси І. Котляревського «Наталка Полтавка». Адже що ще може так вірно передати настрій, почуття, розсмішити чи Навіяти смуток, як не пісня? Завдяки пісні я краще розумію почуття Наталки та Петра, завдяки пісні виявляється «філософія» возного; взагалі пісня справляє зовсім інше враження, ніж звичайний монолог. Так, п’єсу «Наталка-Полтавка» неможливо уявити без пісні. Це ніби її душа, яка рветься назовні, щоб розповісти усьому світові про страждання та знущання, про кохання та прагнення. Згадаємо славнозвісну пісню «Віють вітри, віють буйні» або «Чого вода каламутна…» Слова цих пісень промовляють до нас, малюють нам сум, тугу дівчини, яка розлучена з коханим. Наталка страждає, і пісня ніби «страждає» разом з нею, передаючи і нам часточку великого смутку: Прийди, милий, подивися, яку терплю муку! Ти хоть в серці, но од тебе беруть мою руку. Спіши, милий, спаси мене од лютой напасті! За нелюбом коли буду, то мушу пропасти. Але не тільки біль від розлуки передає ця пісня. Вона розповідає і про велику, безмежну вірність, для якої неможливо зрадити коханому – адже це значить зрадити самій собі.

Коханий Наталки – Петро – співає козацьку пісню. Так, він і є козак, який довго мандрував, бо був «в полі», тобто на волі, хоч не мав долі. Адже Петра за те, що він, бувши бідним, покохав тоді ще багату Наталку, було викинуто з хати. І тепер він без грошей, зате вільний. Сам письменник часто любив вживати прислів’я: «Коли козак в полі, тоді він на волі». І не випадково в уста бурлаки-наймита Петра він вкладає народну пісню «Та йшов козак з Дону, та з Дону додому», закінчення якої створив за своїм уподобанням: Не спасибі долі, коли козак в полі, Бо коли він в полі, тоді він на волі. Ой, коли б ти, доле, вийшла ко мні в поле, Тоді б ти згадала, кого обижала. Піснею «Чи я тобі, дочко, не добра желаю» передаються глибокі,  схвильовані почуття люблячої матері, її переживання і вболівання за долю дочки, бажання ощасливити Наталку, прагнення «люб’язного зятя дістати». Це мрії кожної з матерів, але ніщо їх не може передати краще, ніж пісня. В п’єсі «Наталка-Полтавка» є сатиричні пісні. Наприклад, «Всякому городу нрав і права». Це перероблений вірш Г. Сковороди, в якому возний ви-правдовує такі потворні явища суспільного життя, як шахрайство, брехня, хижацтво. В цій пісні оспівується насильство «вищого» над «нижчим», хабарництво і підлабузництво. Стверджується, що все це цілком природно і в навколишньому житті:

Всякий, хто вище, то нижчого гне, – Дужий безсилого давить і Бідний багатого певний слуга, Корчиться, гнеться пред ним, як дуга. В пісні влучно перефразовано народні прислів’я: «суха ложка рот дере», «немазаний віз дуже скрипить» – і використано їх для виправдання суспільного зла – обдурювання й хабарництва:

  • Всяк, хто не маже, то дуже скрипить, Хто не лукавить, то ззаду сидить…

У п’єсі є група пісень, цілком самостійно написаних автором: «Віють вітри, віють буйні», «Видно шляхи полтавськії і славну Полтаву», «Ой я дівчина Полтавка» та інші. Ясна річ, що й ці оригінальні пісні мало відрізняються від народних своїм світовідчуванням, ліризмом, стильовими засобами. Тому всі пісні ліричного жанру в п’єсі, незалежно від їх походження, являють між собою певну спільність, цілісність. Вони усі були або стали народними. Неможливо спокійно читати п’єсу І. Котляревського «Наталка Полтавка»! Дарує вона і кохання, і радість та смуток, чарує своїми неповторними піснями, і заходиться серце від напливу почуттів. Багато води утекло в море забуття, багато забулося п’єс, а «Наталка» живе і лунає зі сцени, прикрашаючи наше життя, і буде лунати ще довго-довго…


Загрузка...



Схожі твори: