Головна Головна -> Твори -> Що таке людське щастя, або Як написати твір за творчістю Г. Сковороди

Що таке людське щастя, або Як написати твір за творчістю Г. Сковороди



Будь славен вовек, о муже избранне, Вольностьі отче, герою Богдане. Не забудьте написати, що, за думкою Сковороди, свобода є також умовою прискореного і плідного розвитку науки, освіти, культури в інтересах народу. Що ж таке є «сродна» праця? Праця самою природою призначена супроводжувати все життя людини, вона є потребою кожної здорової, не зіпсованої неробством людини. Гадаю, ви ще «здорові» в цьому плані, і ідеї Сковороди вас не лякають. Але праця, за думкою автора, повинна бути «сродна», а не будь-яка. Вибір спеціальності всупереч правилу «срод-ності» ні до чого путнього привести не може. Ви запитаєте, так що ж все-таки означає «сродна»? Відповідаю: це природний нахил до праці, здатність людини виконувати ту чи іншу роботу. Причиною того, що люди часто обирають «несродну» їх справжньому природному нахилові працю, є бажання за всяку ціну зайняти «місце під сонцем», одержати більше матеріальних благ, здобути гучну, хоч і марну славу, користуватися привілеями. Якщо судити за думками Сковороди, то в нашій країні більшість людей обрали собі «несродну» працю (правда, вони в цьому не винні). Виходить, що у нас просто немає шансів стати щасливими.

Про ідею «сродної» праці можна дізнатися з байки «Пчела й шершень». Шершні – це паразити, «що живуть крадіжкою чужого». А «бджола – це мудра людина, що у своєму сродному ділі працює». Тобто, шершнями виявляються ті, які вбачають у всьому, що вони роблять, лише власну вигоду і їм наплювати на усіх інших. Що там говорити: якщо ви бували на пасіці, то, мабуть, бачили, як хижі шершні намагаються зненацька повитягувати трохи меду з бджолиного вулика. Ач, знайшлися ласуни! Як працювати – їх і не видно, а як їсти – перші з ложкою. Зовсім як в пісенці про Антошку, пам’ятаєте? Проте, повернемося до зкривджених «бджіл». Вони усе життя тяжко працюють, причому праця ця дарує їм насолоду. Цікаво, а вам праця дарує насолоду? Ні? А треба зробити так, щоб ви вбачали в праці сенс життя, щоб вона для вас стала природною потребою. Ось тоді ви, за вченням Сковороди, відчуєте себе щасливими людьми. Тепер звернемося до «пізнання людиною свого духовного світу». Вихідним пунктом теорії пізнання Сковороди є самопізнання, яке досягається за допомогою чуттів і розуму. Щоб розкрити сутність світу, необхідно, на його думку, спочатку пізнати самого себе, оскільки людина являє собою частину великого цілого – природи, макрокосма. Вимога самопізнання зумовлена була прагненням Сковороди розкрити людині її людську сутність і справжнє призначення в світі – творця власної щасливої долі. Це по-перше. А по-друге, з точки зору Сковороди, самопізнання є єдиним шляхом, за допомогою якого людина може знайти себе, повернути собі те, що втрачено, оскільки «познать себе самого, і сьіскать себе самого, и найти человека – все сіє одно  значит». Шлях самопізнання – це шлях самовдосконалення, здобуття щастя і свободи людини. Що ще потрібно для щастя? Звичайно ж, спокій у душі. Якщо у вас якісь неприємності або невдачі, навряд чи ви будете відчувати себе щасливими. Це може бути тільки у психічно ненормальної людини. Душевну рівновагу Сковорода шукає осторонь від суєтного світу, в гармонії з природою:

  • О дуброва! О свобода! В тебе я начал мудреть.
  • До тебе моя природа, в тебе хощу и умреть.

Не треба бути заздрісними, охочими до чужих почестей, до чужого добра. І тоді ви будете спокійнішими, а значить, і щасливими. Ще одна умова для досягнення щастя – це любов. Любов до усього світу. Любляча людина, на думку Сковороди, красива і щаслива, адже любов – це «початок, середина і кінець, альфа і омега». У висновку ви, як звичайно, повинні висловити своє ставлення до думок Г. Сковороди.

 

 





Схожі твори: