Головна Головна -> Твори -> РИЛЬСЬКИЙ МАКСИМ БІОГРАФІЯ

РИЛЬСЬКИЙ МАКСИМ БІОГРАФІЯ



(1895-1964)
Народився в Києвi в шляхетнiй родинi етнографа, ученого. Навчався у приватнiй
гiмназiï, у 1915 р. став студентом Киïвського унiверситету, але змушений
був припинити навчання, коли розпочалася громадянська вiйна. Учителював у селах
Житомирщини, займався самоосвiтою. Увiйшов до лiтературного угруповання
неокласикiв. У 30-х pp. зазнав переслiдувань, був змушений змiнити напрямок
творчостi i прославляти iснуючий режим. Був обраний академiком АН СРСР, очолював
Спiлку письменникiв Украïни, був директором Iнституту мистецтвознавства,
фольклору й етнографiï. Вiдродження творчостi Рильського припало на перiод
так званоï “вiдлиги”.
Поет, перекладач. Автор багатьох збiрок поезiй: “На бiлих островах” (1910), “Пiд
осiннiми зорями” (1918), “Синя далечiнь” (1922), “Знаки терезiв” (1932), “Троянди
й виноград” (1957), “Голосiïвська осiнь” (1959) та iнших.
Сад поетичноï творчостi Максима Рильського
Була у нього усмiшка дитяти
Ї
Блакитi украïнськоï тепло.
Любов’ю серце зроджене було,
Як пiсня
Ї чесне, як бджола
Ї завзяте.
Д. Павличко
На мою думку, пейзаж
Ї це не тiльки портрет природи, але й автопортрет його творця: душа митця
вiдбивається у барвах, лiнiях або словах. Якщо я хотiв би зобразити пейзаж душi
Максима Рильського, то, напевно, намалював би сад. Щедрий сумний сад ранньоï
осенi, помережаний сонячною позолотою, з прозорим листям, крiзь яке просвiчують
червонобокi солодкi яблука. Коли читаєш поезiï митця, наче вдихаєш золоте
повiтря, напоєне сонцем,
Ї i стає так гарно, що слова
Ї зайвi:
Запахла осiнь в’ялим тютюном,
Та яблуками, та тонким туманом,
I свiжi айстри над пiском рум’яним
Зорiють за одчиненим вiкном.
Особливiсть поезiï Рильського
Ї тиха любов до природи й людини, всього живого i красивого; сумовитий спокiй й
фiлософське самозанурення, тонке вiдчування вiчностi
Ї в миттєвостi, задивленiсть у ясну далечiнь свiту:
Солодкий свiт! Простiр блакитно-бiлий
I сонце
Ї золотий небесний квiт.
Благословляє дух ширококрилий
Солодкий свiт.
М. Рильський
Ї поет-учений, поет-ерудит. У царствi мудростi й краси вiн сповiдував iдеал
високоосвiченого митця.
В тобi, мистецтво, у тобi одному
Є захист: у красi незнаних слiв,
У музицi, що вроду, всiм знайому,
Втiляє у небесний перелив…
Мистецтво для поета
Ї це окремий свiт, навiть бiльший за свiт зовнiшнiй:
В тобi, мистецтво,
Ї у малiй картинi,
Що бiльша над увесь безмежний свiт!
Тобi, мистецтво, i твоïй краïнi
Я шлю поклiн i дружнiй свiй привiт.
Менi здалося, що цей твiр схожий на освiдчення в любовi культурi, класичному,
мистецтву людини, що була “закохана у вроду слiв”. Недаремно у 20-тi роки XX
столiття Максим Рильський увiйшов до об’єднання украïнських письменникiв, що
назвали себе неокласиками
Ї новими класиками
Ї i намагалися найкращi надбання свiтовоï культури перенести на
украïнськiй грунт, прищепити пагони класичноï спадщини. Неокласик Микола
Зеров так охарактеризував творчiсть
Рильського: “Це досить витончений i складний поет… I живе вiн разом зi
своïм часом, напружено i уважно в околишнє життя вдивляється, умiє помiчати
останнiй вираз його обличчя. Умiє пiзнавати i його глибинi струю вiчно людського,
близького всiм часам i народам…” На жаль, життя поета не було безхмарним. У 1931
роцi Максима Тадейовича забрали до в’язницi, звинувативши у причетностi до
контрреволюцiйноï органiзацiï, яку самi ж кати i вигадали, щоб винищити
“незгодних” з полiтикою партiï. Через пiвроку моральних i фiзичних страждань
його було звiльнено “за вiдсутнiстю злочину”. Однак муза Рильського стала бранкою.
Ще раз його талант розквiтнув у перiод так званоï “хрущовськоï вiдлиги”,
отримавши назву “поезiя третього цвiтiння”. Сам поет ще у 1925 роцi нiби
передбачив своє життя, у гумористичному вiршi вiн написав:
Я з бiлих островiв з’явився,
Поплив у синю далечiнь,
В рахунку весен помилився,
Крiзь бурю й снiг iду, як тiнь.
Але нi “буря”, нi “снiг” не завадили Максимовi Тадейовичу Рильському стати поетом
живоï вiчностi, рухомого спокою, свiтлого суму. Вiн, як нiхто, умiв вiднайти
гармонiю мiж протилежними началами, органiчно ïх поєднати.





Схожі твори: