Головна Головна -> Твори -> Утвердження незахищеностi Києва як символа украïнськоï нацiï у поемi Максима Рильського “Неопалима купина”

Утвердження незахищеностi Києва як символа украïнськоï нацiï у поемi Максима Рильського “Неопалима купина”



В iсторiю украïнськоï лiтератури Максим Рильський увiйшов як самобутнiй
нацiональний поет, патрiот Украïни, який щиро i високо пiдносив нацiональну
iдею, будив iсторичну пам’ять свого народу, утверджував думку про його
талановитiсть, нацiональне вiдродження краïни, невмирущiсть рiдноï мови.
Тому, на мою думку, не дивно, що його поеми “Слово про рiдну матiр”, “Жага”,
“Неопалима купина” та збiрники “За рiдну землю”, “Свiтла зброя”, “Велика година”
сприймаються як поетове зiзнання у нiжнiй синовнiй любовi до Украïни,
уславлення ïï iсторичного минулого. Вражає великий ступiнь шани i поваги
до свого народу, до рiдноï батькiвськоï землi.
У наш час, коли Украïна, проголосивши незалежнiсть, вже десять рокiв є
суверенною державою, дуже актуального звучання й значення набуває поема М.
Рильського “Неопалима купина”, написана 4 жовтня 1943 року, незадовго до
визволення Києва вiд фашистських загарбникiв. Вже сама назва викликає уявлення про
щось вiчне i величне. Так бiблiйний кущ, що горiв, не згораючи, з якого доносився
голос Бога, став символом непереможностi народу Украïни у будь-який час:

Ти чуєш, батьку, як ступає
Непереможна рать твоя,
Як древнiй Фастiв посилає
Полки Семена Палiя?
Джерело цiєï непереможностi й сили поет бачить у давньому Києвi, в iсторичнiй
пам’ятi про славних предкiв за волю Украïни, яких народжувала ïï
iсторiя в усi часи випробувань.
Тяжкi й важливi подiï змальовує Рильський, намагаючись довести думку про
вiчнiсть й незнищеннiсть Києва. Почавши поему з образу князя Володимира, який

Крiзь непроглядну нiч криваву,
Благословляючи народ,
Веде свiй люд, свою державу
На яснi води вiд негод,
Рильський вiдразу вводить читача в жорстоку i страшну атмосферу вiйни, де “дитя,
розтоптане копитом,
Ївстає, як судiя над свiтом, i дверi правдi вiдчиня”, де “на суд зiйшлися гори,
море, здригнулись гнiвом небеса”. I ось ми вже бачимо, що, мов та неопалима
купина, “знов чоло пiдводить Киïв, щоб не хилить чоло навiк”. Стислими, але
мiсткими рядками поет змальовує життя Києва, Украïни в сиву давнину, в
козацькi часи i пiдводить таким чином нас до лихолiття фашистськоï навали.

У цьому роздiлi ми чуємо крик болю за сплюндрований Киïв, залиту кров’ю
Украïну. I хоч безмежним горем сповненi рядки, де змальовується “гидка
нiмота”, автор твердо впевнений у тому, що ворога спiткає неминуча розплата за
причинене зло, а народ, Украïна, Киïв вiдновляться в працi i добрi, як
неопалима купина:
Конай же, кате окаянний!
Гори на вiчному вогнi!
Нехай нове життя повстане
В неопалимiй купинi!
У цiй поемi М. Рильський дiлиться з нами ще однiєю думкою: Киïвська Русь – то
Украïна, єдина держава з єдиним народом. Доводячи це, вiн говорить, що
Володимир “Веде свiй люд, свою державу
Ї”, i тим самим пiдкреслює: Киïвська Русь – то давня Украïна, а не
“спiльна колиска трьох братнiх народiв”.
У грiзне воєнне лихолiття народилася ця поема, тому стiльки в нiй емоцiйноï
сили, щиростi i сподiвань на краще. Слiдом за поетом переймаєшся повагою до
iсторичного минулого своєï землi, любов’ю до Украïни сучасноï,
вiдчуваєш гордiсть за причетнiсть до славетноï украïнськоï
нацiï.


Загрузка...



Схожі твори: