Головна Головна -> Твори -> Червоне – то любов, а чорне – то журба (за лiрикою Д. Павличка)

Червоне – то любов, а чорне – то журба (за лiрикою Д. Павличка)



Немає, мабуть, жодного поета, який би у своïх творах не оспiвав таке
прекрасне людське почуття, як любов, кохання. Тiльки однiєю ниткою неможливо
вишити вiзерунок, яким би милувалися. Так i людське життя не може складатися
тiльки з чорних чи бiлих днiв, бо переплiтаються в ньому i любов, i журба, i
радiсть, i нещастя.
Характерними рисами iнтимноï лiрики Д. Павличка є щирiсть i вiдкритiсть. Вiд
його поезiй свiтлiшає душа i почуття переповнюють серце:
Я тiльки раз, єдиний раз любив,
А скiльки я ненавидiв
Ї не знаю.
Ненавистю душi не погубив,
Любов мене замучила до краю.
Поет оспiвує рiзнi гранi i вiдтiнки кохання: щастя, спокiй, натхнення, радiсть.
Саме про такi почуття йдеться в сонетi “Ще днiв моïх багато за горою”:

Та є на свiтi лагiдна рука,
Яка в моï думки i сподiвання
Вливається, як в озеро рiка.
Вона дає моïй душi сiяння
I дбає, щоб не згаснула зарання
Вiдлита в словi кров моя дзвiнка.
Але любов
Ї це не тiльки радiсть i щастя, це також журба i сум. У поезiï “Я стужився,
мила, за тобою” оживають пiсеннi символи й народнi образи:
Я стужився, мила, за тобою,
З туги обернувся мимохiть
В явора, що, палений журбою,
Сам-один мiж буками стоïть.
Лiричний герой назавжди збереже у своєму серцi образ коханоï. Про це сказав
автор у поезiï “Не раз менi здається”:
Але ти, моя дiвчинко, моя тиха любове,
Житимеш у моïх словах вiчно.
Д. Павличко любив свою матiр, свiй рiд, свою Украïну. Вiрш “Два кольори”

Ї гiдний пам’ятник Матерi
Ї був покладений на музику i став улюбленою пiснею багатьох. Їï провiдним
образом є вишита сорочка, що є нашим оберегом. Багатьма дорогами пройшов автор, та
повернувся додому зi згорточком старого полотна, на якому червоними та чорними
нитками вишите його життя.
Кохання у Д. Павличка завжди пов’язано з рiдною природою, а усе найпрекраснiше у
коханнi зiставляється з дорогими для серця картинами дитинства:
Впали роси на покоси,
Засвiтилися навколо.
Там дiвча ходило босе
Бiлу нiжку прокололо.
Менi дуже подобаються вiршi Д. Павличка, бо примушують замислитись, бо оспiвують
найпрекраснiше почуття
Ї любов. Я iз захопленням читаю щирi i неповторнi його рядки:
Любитиму! О, що б я не робив,
Любов моя вмиратиме зi мною.


Загрузка...



Схожі твори: