Головна Головна -> Твори -> Моï почуття щодо поезiï Д. Павличка “Два кольори”

Моï почуття щодо поезiï Д. Павличка “Два кольори”



Поезiя Дмитра Павличка “Два кольори” сприймається як монолог сина, який знаходить
найнiжнiшi слова щоб висловити свою любов до матерi, щоб висловити подяку за
ïï любов i турботу.
Я вражена тим, як авторовi вдалося у невеликому за розмiром творi вмiстити усе
життя лiричного героя вiд того часу, коли вiн “малим збирався навеснi пiти у свiт
незнаними шляхами”, до того, коли йому “вiйнула в очi сивина”. Та на всiх життєвих
дорогах супроводжувала героя вишита матiр’ю сорочка, яка, я думаю, i захищала
його, i додавала сил, наснаги у важкi часи.
Пiсня “Два кольори” стала народною, ïï люблять i часто спiвають. Ця
пiсня є дiйсно украïнською. Менi здається, що ïï дуже важко
перекласти iншою мовою, бо сорочка-вишиванка, оберiг
Ї це украïнськi традицiï, народнi символи. Широка гама кольорiв у
вишиванках, але переважають у них два кольори: червоний i чорний. Здавна вiдомо,
що червоний означає любов, а чорний
Ї журбу. Бо саме з таких почуттiв, як любов i щастя, сум i журба, радiсть i
печаль, складається людське життя. Цi почуття органiчно поєднуються,
переплiтаються, як червонi i чорнi нитки на маминому шиттi. Як червона i чорна
нитка у вишиваннi, так радiсть i журба у життi
Ї завжди поруч:
Переплелись, як мамине шиття,
Моï сумнi i радiснi дороги.
У цiй пiснi багато спiльного з вiдомою “Пiснею про рушник” на слова Андрiя
Малишка. Та ж синiвська любов до батькiвського дому, до рiдного краю, до матерi.
I як оберiг, як символ людського життя з його злетами i падiннями, щастям i журбою

Ї сорочка, вишита червоними та чорними нитками.
Менi дуже подобається пiсня “Два кольори” своєю лiричнiстю, задушевнiстю, теплом
i мелодiйнiстю. Думаю, вона ще довго чаруватиме слухачiв своєю неповторною
красою.


Загрузка...



Схожі твори: