Головна Головна -> Твори -> ПАВЛИЧКО ДМИТРО БіОГРАФІЯ

ПАВЛИЧКО ДМИТРО БіОГРАФІЯ



(народився 1929 року)
Народився у пiдгiрському селi Стопчатовi на Станiславщинi (Захiдна Украïна) в
родинi лiсоруба. Навчався на фiлологiчному факультетi Львiвського унiверситету,
потiм
Ї в аспiрантурi. Займався полiтичною дiяльнiстю: брав активну участь у
державотвореннi Украïни (засновник Народного Руху i Демократичноï
партiï Украïни, з 1990 по 1994 рiк
Ї один iз лiдерiв Верховноï Ради); був на дипломатичнiй роботi.

Поет, перекладач, учений, громадський дiяч. Поезiя Павличка сповнена творчих
шукань у зображеннi картин життя i часу, емоцiйностi, унiй чiтко вiдчутний
фiлософський пiдтекст, вiдбито дух i досвiд народу, його традицiï, мораль.

Творчий доробок складають збiрки “Любов i ненависть” (1953), “Моя земля” (1955),
“Чорна нитка” (1958), “Правда кличе!” (1958), “Гранослов” (1968) та iн. Багато
поезiй покладенi на музику (“Впали роси на покоси”, “Лелеченьки”, “Ястужився,
мила, за тобою…”, “За лiтами” та iн.), а пiсня на слова Павличка “Два кольори”
стала народною.
Мотиви лiрики Дмитра Павличка
Дмитро Павличко
Ї наш сучасник, поет, перекладач, громадсько-полiтичний дiяч. Творчiсть його має
двi сторони: Павличко водночас тонкий лiрик, що вмiє розтривожити людську душу й
серце, i поет-фiлософ, здатний зробити об’єктивний зрiз часу, iсторiï,
проблем нацiï й особистостi.
Збiрка Дмитра Павличка “Таємниця твого обличчя”
Ї одна з перлин украïнськоï лiтератури. Менi вона нагадує iншу вiдому
книгу
Ї “Зiв’яле листя” Iвана Франка. Спорiднює цi збiрки глибина подачi iнтимних
почуттiв людини, щирiсть, витончена форма. Серце i душа лiричного героя сповненi
нiжним почуттям великого кохання. Закохана людина починає iнакше дивитися на свiт,
бачить у ньому нове, прекрасне, чого ранiше не помiчала, серце наповнюється
свiтлом, тремтить у передчуттi незнаного, але такого очiкуваного щастя:

Срiблиться дощ в тоненькому туманi,
Як ниточка в прозорiм полотнi.
А сонце по його блискучiй гранi
Тече i душу сповнює менi.
Кохана поета
Ї це жiнка прекрасна, як природа, нерозгадана, як людська доля, вiчно юна i
сповнена життєвою мудрiстю, свята (“Моя любове, ти
Ї як Бог…”) i грiшна (“Твоя краса
Ї як усмiх сатани”). Вона
Ї втiлення вiчноï таємницi жiночостi, нiжностi, добра. Втiлення таємницi
життя. Закоханi тонко вiдчувають почуття одне одного, розумiються з пiвслова:

Був день, коли нiхто не плаче,
Був ясний день, як немовля.
Та я здригнувся так, неначе
Твоє ридання вчув здаля.
Я знаю
Ї ти не заридала,
А в свiтi, що гуде й гримить,
Мене лиш пошепки назвала,
До себе кликнула в ту мить.
Але у творчому доробку поета не тiльки iнтимна лiрика. Павличка турбують
загальнолюдськi проблеми у ïх суперечностях. Митець-фiлософ розмiрковує про
добро i зло, любов i ненависть, вiчне i минуле, осмислює, втiлює у вишуканих
образах. Так, у сонетi “Погляд у криницю” поет надає свiтлу всеохоплюючого
значення:
Я розумiю свiтло. Це
Ї душа,
Любовi й космосу глибини.
Жертва. Блиск розуму. Благословення миру.
Палання рук. Веселощi трави.
Тобто все на Землi, в космосi, в людськiй душi
Ї має життєдайну силу свiтла. “А що ж таке темнота?”
Ї запитує лiричний герой. Це печаль самотностi, заздрощi, злiсть. Але вони мусять
iснувати, бо ж “Без темряви свою снагу не може сяйво людям об’явити”. I так вони
йдуть у парi
Ї свiтло й темрява, радiсть i горе, червоне i чорне.
Ця тема присутня й у вiдомiй поезiï “Два кольори”, що стала славнозвiсною
пiснею. Сорочка, вишита матiр’ю, стає уособленням людськоï долi. Як червоний
вiзерунок переплiтається з чорним, так i в життi поруч прямують радiсть i горе,
любов i ненависть, звершення й поразки:
Два кольори моï, два кольори,
Оба на полотнi, в душi моïй оба,
Два кольори моï, два кольори:
Червоне
Ї то любов, а чорне
Ї то журба.
Сьогоднi Дмитро Павличко виступає в незвичнiй для письменника ролi: полiтик,
державний дiяч, що пристрасно вiдстоює iнтереси нашоï Батькiвщини,
ïï народу. Чи добре це? Думаю, що в будь-якiй галузi громадського життя
не буде зайвою людина духовно багата, яка вмiє бачити й тонко вiдчувати
красу.


Загрузка...



Схожі твори: