Головна Головна -> Твори -> Олег Ольжич

Олег Ольжич



Ї поет нацiонального героïзму
Нам дано вiдрiзнити зле й добре,
мале i велике
I прославити вiрнiсть, повиннiсть
i жертву героя.
О. Ольжич
Поезiя Ольжича (Олега Кандиби) насичена героïчною тематикою. Героïзм у
поезiï Ольжича
Ї вiльно обраний i вiльний усякого розрахунку, всякоï думки про духовну чи
iншу нагороду: вiн сам
Ї своя найвища й, чесно кажучи, єдина гiдна нагорода, що вища навiть за славу.

Ольжич належав до групи письменникiв-нацiоналiстiв, що визначали свiй свiтогляд як
“трагiчний оптимiзм”, що несе у собi певну фiлософiчнiсть. Перш за все у назвi
“трагiчний оптимiзм” поєднано непоєднуване, це вже, по сутi, такий собi
фiлософiчний парадокс. Назва свiтогляду письменника умовна, а для самого Ольжича й
зовсiм сумнiвна, бо його свiтогляд скерований не на трагiчне в життi людей i
народiв, а на цiлковите переборення трагiчного
Ї переборення не через оптимiзм, а через героïчну самопожертву, через
самовiльну вiдмову вiд усiх тих духовних та iнших благ земних, що ïх
здiйсненнiсть, осяжнiсть i бажанiсть саме оптимiзм звичайно обстоює.
Героïчний свiтогляд Ольжича стоïть понад оптимiзмом i песимiзмом

Ї понад позитивною чи негативною оцiнкою земноï дiйсностi; бо пiднесений у
ньому саможертовний героïзм не залежить нi вiд тiєï дiйсностi, анi вiд
ïï оцiнки
Ї тiльки вiд емоцiйно-вольового напруження самоï людини i нi вiд чого бiльше.
Звiдси в поезiï Ольжича оте начебто оптимiстичне прийняття й виправдання
свiтового буття (космосу) в усiх його реалiзацiях; бо всi вони
Ї лише матерiя i нагода для героïчного самовиявлення людини.

Монументальнiсть Ольжичевого стилю, така неповторна в цiлiй украïнськiй
поезiï, спирається на те, що Ольжич, мабуть,
Ї єдиний майстер украïнського вiрша, виразно обдарований епiчним хистом.
Ольжичевi мистецтво епiчного викладу є неначе органiчно притаманним. Це ще одна
прикмета, що натякає на фiлософiчнiсть лiричних творiв поета, бо ще давньогрецькi
та давньоримськi фiлософи, мислителi, поети зверталися до епiчного вiрша.

Вже з поодиноких прикладiв (ïхню кiлькiсть можна б побiльшити досхочу) ясно
видно, що та “епiчнiсть” важить для Ольжича не як самоцiль, а узагальнює велич
героïчного пафосу. Ольжич досить часто оспiвує у своïй поезiï
“вiчний закон” природи й цiлого буття, що є, як правило, суто фiлософськими
iстинами.
Господь багатий нас благословив
Дарами, що нiкому не вiдняти.
Iди ж смiливо i бери один,
Твоєму серцю найхмiльнiший келех.
Ольжич заслуговує на пильну увагу як з огляду на велику поетичну культуру, так i
на незвичайно чистий, класично легкий i чiткий тон, що проймає всi його твори.
Повна гармонiя змiсту й форми, почуття мiри iдуть у парi з великою пластичною
висловленiстю i надають творам Ольжича чималоï фiлософiчностi.





Схожі твори: