Головна Головна -> Твори -> Фiлософiчнiсть лiрики Олега Ольжича

Фiлософiчнiсть лiрики Олега Ольжича



Поезiя борця за волю Украïни Олега Ольжича надзвичайно лаконiчна й динамiчна.
Здається, що фiлософським роздумам над проблемами буття в них немає мiсця. Проте,
читаючи кожен твiр поета, замислюєшся над його глибоким змiстом, i те, що
залишилось недосказаним чи завуальованим, розкривається за допомогою уяви,
показуючи прiрву почуттiв i думок, якими переймався Олег Ольжич.
Символом такого бачення минулого за допомогою уяви є рiнь (так називалась перша
збiрка поета i вiрш, який у неï увiйшов). Побачивши “суху i сiру” рiнь,
лiричний герой твору, зiмкнувши вiï, уявив минуле мiсцевостi, де вiн
знаходився, i вона наповнилась для нього iншим змiстом:
I раптом чуєш силу вод рвучку
Та рiзкiсть вiтру, що над ними вiяв.
У вiршi “Рiнь” звучить фiлософська iдея вiдносностi простору i часу. Така
медитативнiсть лiрики Ольжича має приховану мету i символiчний змiст. Пiд рiнню
можна розумiти знесиленого в борнi за волю Украïни вояка, що зневiрився в
правильностi обраного шляху. Погляд в iсторiю заставляє його розправити крила,
вiдчути силу i порив для нових крокiв, нових звершень.
Продовжує iдею вiдносностi всього земного вiрш “Галли”. Переможцям, якi скорили
свiт, “також судилося розбиться”. Часо-просторовi межi окресленi в поезiï
словами “колись i десь”. Це означає, що переможцi повиннi задуматись над
своïми дiями, адже несправедливiсть у ставленнi до iнших має бути покарана.

Продовжує цю тему цикл “Незнаному вояковi” (iз збiрки “Вежi”). У людинi Ольжич
бачить “нерозгадану силу”. Вона, на його думку, якщо захоче,, може i не коритись
наказовi, ставши “сам на сам” “з своïм невблаганним сумлiнням”. Стояти
недбало на краю “блакитноï чашi безоднi”, ризикуючи своïм життям,

Ї це, для Ольжича, найбiльша насолода, найп’янкiший “водограй”, найзаповiтнiша
мрiя.
Нiчого й нiхто не може “стиснути” мрiю людини, спинити ïï порив. Про це
знову i знову пише Ольжич у вiршi “Ясне мерехтiння кiна”. Iсторiя визвольних
змагань знову i знову повторюється, нiби повертаються кадри кiнострiчки. Людина,
переживши протягом iсторiï людства безлiч перевтiлень, залишається “вiчною й
одною”, адже ïï весь час не покидає iдея “змагання пориву”. Погляд в
iсторiю, а за фахом Олег Ольжич був iсториком i археологом, дає людинi крила для
нових злетiв;
I, як у вiках, вкритих пилом,
Стають до старого двобою
Твоє уродливе тiло,
Твоя незборена воля.
Отже, проаналiзувавши кiлька вiршiв Ольжича, ми видiлили в них ряд надзвичайно
важливих фiлософських проблем, замислитись над якими має i сучасна людина. Це
проблема вiдносностi простору i часу, проблема незмiнностi людських поривань
протягом iсторiï, проблема людськоï волi, висловлена словами Ольжича
“захочеш
Ї i будеш!”.


Загрузка...



Схожі твори: