Головна Головна -> Твори -> Життєве кредо Олега Ольжича

Життєве кредо Олега Ольжича



у вiршi “Господь багатий нас благословив”
Олег Ольжич
Ї син вiдомого украïнського поета Олександра Олеся (справжнє прiзвище

Ї Кандиба)
Ї прославився як поет, публiцист, вчений-археолог, iсторик, громадський i
полiтичний дiяч. Пiсля 1923 року вiн живе i працює в емiграцiï в Берлiнi,
Празi, викладає в Гарвардському унiверситетi Америки.
У творчому доробку письменника
Ї кiлька поетичних збiрок (“Рiнь”, “Вежi”, “Пiдзамчя”), оповiдання для дiтей
“Рудько”, публiцистичнi статтi, науковi дослiдження з археологiï. Творчий
стиль Ольжича як поета близький до поетики неокласицизму. Його найбiльше цiкавили
образи минулих епох, адже вiн був iсториком. У його поезiях оживають античнi боги
i героï
Ї Андромаха, Гектор, галли; борцi за волю Украïни пiд синьо-жовтими стягами i
тi, хто йдуть з ними на прю, борючись iз “своïм невблаганним сумлiнням”.

Творче кредо Олег Ольжич висловив у лаконiчному за формою (усього 8 рядкiв) вiршi
“Господь багатий нас благословив”. У жодну з названих збiрок цей вiрш не увiйшов.
Вiн, як i ряд iнших його поезiй (“Пророк”, “Ясне мерехтiння кiна”…), є зразком
iнтелектуально-фiлософського осмислення буття. Поезiя перегукується також iз
творами, у яких звучить iдея жертовностi за нацiональне визволення Украïни
(цикл “Незнаному Вояковi”, “Городок 1932”). Недаремно Олег Ольжич мав славу
украïнського нацiоналiста, власне, через це вiн i змушений був емiгрувати.

Не здiйснилась за коротке життя поета його мрiя
Ї бачити Украïну самостiйною, незалежною державою. У 1944 роцi Ольжич був
закатований фашистами у концтаборi Заксенхаузен (неподалiк Берлiна). Нiмецьким
загарбникам, як i поневолювачам з боку радянськоï Росiï, не хотiлося
бачити Украïну вiльною. I тi, i тi готували для неï ярмо. Вона була
джерелом робочоï сили, багатим на природнi копалини краєм, мiсцем, де можна
поживитись плодючими землями, деревиною. Одна тоталiтарна система повстала проти
iншоï, i в цiй борнi такими необхiдними для самосвiдомого украïнця стали
господнi “дари”, яких не зможе вiдняти нiхто:
Любов i творчiсть, туга i порив,
Вiдвага i вогонь самопосвяти!
Маючи саме цi риси в своєму характерi, украïнець, на думку Ольжича, зможе
колись врештi стати переможцем, обрати свiй “найхмельнiший келех”. Для Ольжича

Ї це “келех” волi, нацiонального визволення. Саме його вибрала Украïна помiж
“солодких i променистих вин”, пiд якими поет розумiє “солодкi” обiцянки тих, хто
хотiв би бачити Украïну на колiнах.


Загрузка...



Схожі твори: