Головна Головна -> Твори -> ОЛЬЖИЧ ОЛЕГ БІОГРАФІЯ

ОЛЬЖИЧ ОЛЕГ БІОГРАФІЯ



(1907-1944)
Справжнє прiзвище
Ї Кандиба. Народився в м. Житомир у родинi вiдомого поета Олександра Олеся. Був
дуже здiбною дитиною: навчився читати у три роки, у п’ять написав п’єсу, гарно
малював, грав на скрипцi, фортепiано. У 20-i роки родина емiгрувала спочатку до
Берлiна, потiм
Ї до Праги. Навчався на фiлософському факультетi Карпового унiверситету та в
Украïнському вiльному унiверситетi у Празi. Став доктором археологiï,
читав лекцiï у Гарвардському унiверситетi (США), брав участь в експедицiях.
Займався полiтичною дiяльнiстю: був одним iз iдеологiв i активних членiв ОУН. Пiд
час Другоï свiтовоï вiйни перебував на окупованих територiях
Украïни. Заарештований фашистами i знищений у таборi Заксенхаузен.

Поет. Автор прижиттєвих збiрок “Рiнь” та “Вежi”.
Лицар украïнськоï iдеï
(життя i творчiсть Олега Ольжича)
Олег Ольжич
Ї син вiдомого поета Олександра Олеся. Батько, нiби передчуваючи сумну долю свого
первiстка, писав у “Колисковiй”:
Стану я казки казати
Та спiвать пiснi,
Щоб ти щастя мiг зазнати
Хоч в дитячiм снi.
Життя Олега Кандиби тривало 36 рокiв. Усього 36 рокiв… Мало, але гiдно й яскраво
прожила ця хоробра людина, лицар, правдошукач, який завжди йшов прямо, нi на крок
не звертаючи вбiк, не шукаючи компромiсiв iз совiстю.
За спогадами сучасникiв, Олег був улюбленцем батькiв, родичiв, сусiдiв. Рано
виявив неабиякi здiбностi: у три роки вже вмiв читати, у п’ять написав п

Їєсу з козацького життя, добре малював, грав на фортепiано i скрипцi. Але згодом
настали тяжкi часи. Юнак пережив громадянську вiйну, терор, голод, холод. Родина
мусила емiгрувати. I тiльки за межами Батькiвщини хлопець усвiдомив, наскiльки
вона дорога i рiдна, не мiг не думати про неï, розтерзану рiзними полiтичними
силами. Уже будучи студентом, Олег Кандиба розумiє потребу створення
незалежноï держави Украïни. Але для цього треба стати на шлях боротьби,
часом жорстокоï i безкомпромiсноï. Тому юнак вирiшує стати членом
Органiзацiï Украïнських Нацiоналiстiв i пов’язує життя з боротьбою за
нацiональне визволення свого народу. Також Олег Кандиба займається художньою
творчiстю, дiбравши собi лiтературний псевдонiм Ольжич, тобто син Олега,
киïвського князя, який згадується в лiтописах як “Ольг”. Цей псевдонiм
говорить про те, що Олег завжди вiдчував себе киянином, украïнцем.

Творчiсть Олега Ольжича переважно громадянського спрямування. У поезiях
вiдчувається iнтелектуально-фiлософське осмислення буття, захоплення героïкою
боротьби, iдея жертовностi в iм’я нацiонального визволення Украïни. Лiричний
герой його творiв
Ї це людина-борець, лицар, мужнiй, сильний, розумний, чесний, завжди готовий до
бою. У поезiï “Захочеш
Ї i будеш” є рядки:
В людинi, затям,
Лежить невiдгадана сила.
Зрослась небезпека з вiдважним життям,
Як з тiлом смертельника крила.
Метафора “зрослась небезпека з вiдважним життям”, на мою думку, пiдкреслено те, що
iснування людини-борця завжди балансує на гранi мiж життям i смертю. I вижити
допомагає ота “невiдгадана сила”
Ї сила духу. Поет дає пораду своïм однодумцям:
Навчишся надать блискавичнiсть думкам
i рiшенням важкiсть камiння.
Пiти чи послати i стать сам-на-сам.
З своïм невблаганним сумлiнням.
Ольжич вважає украïнцiв духовно багатою нацiєю i саме це має допомогти
ïм у боротьбi за нацiональне визволення:
Господь багатий нас благословив
Дарами, що нiкому не вiдняти:
Любов i творчiсть, туга i порив,
Вiдвага i вогонь самопосвяти!
У 1944 роцi Олена Ольжича було заарештовано. Почалися допити, катування, поета
було вiдправлено до концтабору Заксенхаузен. У вiршi “Присвята” вiн писав:

Пошли менi, молюся, дар один:
В iм’я ïï (Батькiвщини) прийняти мужньо муки,
I в грiзнi днi залiзноï розплати
В шинелi сiрiй вмерти вiд гранати.
На землi немає могили Олега Ольжича. Вiн помер у камерi в’язнiв-смертникiв табору
Заксенхаузен 22 липня 1944 року. Довiдавшись про смерть сина, помер батько,
Олександр Олесь. А 31 липня з’явився на свiт син Олега, теж Олег Кандиба. Рiд
талановитих людей, справжнiх патрiотiв не перевiвся.





Схожі твори: