Головна Головна -> Твори -> “З журбою радiсть обнялась…”

“З журбою радiсть обнялась…”



(поезiя Олександра Олеся)
Хтось ударив без жалю по серцi моïм,
Ї
i забилося серце в вогнi золотiм…
I посипались iскри яснi,
I в дзвiнкi обернулись пiснi.
О. Олесь
Радiсть i журба злилися в поезiях Олександра Олеся
Ї тонкого лiрика, спiвця краси й кохання. Його твори сповненi глибоким лiризмом,
щирiстю й подекуди сумом. Так у життi переплiтаються щастя i горе, сльози i смiх,
бiле i чорне. Тому назва першоï збiрки поета видається символiчною: журба i
радiсть
Ї одвiчнi супутники людськоï долi:
В обоймах з радiстю журба.
Одна летить, друга спиня…
I йде мiж ними боротьба,
I дужчий хто
Ї не знаю я…
У багатьох вiршах Олесь намагається передати сприйняття свiту, природи через звуки
i барви (“Є слова, що бiлi-бiлi…”). Мабуть, саме тому велика кiлькiсть його
поезiй покладена на музику. Так, наприклад, романс “Чари ночi” має кiлька
варiантiв музичного супроводу; ця пiсня давно вже стала народною:

Смiються, плачуть солов’ï
I б’ють пiснями в груди:
“Цiлуй, цiлуй, цiлуй ïï,
Ї
Знов молодiсть не буде!”
Провiдна iдея твору, як, мабуть i всiєï творчостi Олександра Олеся,

Ї гармонiя людини i природи. Цей вiрш називають гiмном життю, веснi, коханню.
Автор закликає любити життя, не забувати про те, що воно
Ї мить, так швидко спливає, тому треба насолоджуватися кожним прожитим днем,
кожною хвилиною:
Лови летючу мить життя!..
…Гори! Життя
Ї єдина мить,
Для смертi ж
Ї вiчнiсть цiла.
Але помилкою буде вважати, що Олесь обмежувався сферою iнтимноï лiрики.
Тематика громадянськоï поезiï митця рiзноманiтна: поет-патрiот вболiває
за Украïну, докоряє землякам за рабську покору, короткозорiсть, обмеженiсть,
закликає до боротьби за свободу, спонукає поважати мову рiдноï землi. У вiршi
“О слово рiдне! Орле скутий!” слово є символом усього рiдного, найдорожчого: це
спадок батькiв, втiлення краси природи, степiв, лiсiв, Днiпра. Через твiр
проходить думка про те, що для поета слово є тiєю зброєю, за допомогою якоï
вiн бореться з несправедливiстю, злом, жорстокiстю, захищає Батькiвщину:

О слово! Будь мечем моïм!
Нi, сонцем стань! вгорi спинися,
Осяй смiй край i розлетися
Дощами судними над ним.
Але про що не написав би Олександр Олесь,
Ї про кохання i природу, про Батькiвщину, народ i рiдне слово,
Ї в його поезiях мотив журби i радостi, що утворюють єдине цiле. Сум змiнюється
надiєю на краще. Нелегким було життя поета, але вiн змiг залишити по собi
неоцiненний спадок
Ї слово, що зберiгається в пам’ятi народу.





Схожі твори: