Головна Головна -> Твори -> Глибокий лiризм поезiï Олександра Олеся.

Глибокий лiризм поезiï Олександра Олеся.



Творчiсть Олександра Олеся
Ї автора 11 збiрок витонченоï лiрики
Ї тривалий час була недоступною читачам Украïни. Його iм’я було популярним
лише в украïнськiй дiаспорi.
Характер всiєï поетичноï спадщини митця (його лiричних творiв i поезiй
громадянського звучання, пов’язаних з революцiєю 1905 року, ïï поразкою
та емiграцiєю поета) визначає журба i радiсть, якi завжди йдуть поруч, змагаючись,
хто кого переважить(
ЇЗ журбою радiсть обнялася
Ї).
Радiсть i журба проходять i через вiршi пiзнiшого перiоду творчостi

Ї
ЇМоïй матерi
Ї,
ЇО принесiть як не надiю
Ї та iн.
Одним iз кращих лiричних творiв О. Олеся є його вiрш
ЇЧари ночi
Ї (
ЇСмiються, плачуть солов’ï…
Ї). У ньому влучно передано пiднесенний, мажорний настрiй лiричного героя, який
перебуває пiд нпливом почуття кохання. Тут все складає
Їхвалу життю
Ї. Одухотворена природа перебуває у гармонiï до почуттiв лiричного героя:

ЇПоглянь, уся земля тремтить В палких обiймах ночi, Лист квiтцi рвiйно шелестить,
Травi струмок воркоче. Твiр пронизує заклик поета оцiнити життя
Їлетючу мить
Ї.
Лiричнiсть поезiï
ЇЧари ночi
Ї посилюється влучними метафорами (
Їтут ллються пахощi густi, там гнугься верби п’янi
Ї,
Їсмiються, плачуть солов’ï i б’ють пiснями а груди
Ї,
Ї…уся земля тремтить в палких обiймах ночi
Ї);персонiфiкова-ним образом весни, яка завжди була символом молодостi, краси,
оновлення (
Ївесна iде назустрiч нам
Ї,
Ївесна бенкет справляє
Ї).
Завдяки глибокiй поетичностi, мелодiйностi поезiя
ЇЧари ночi
Ї стала улюбленою пiснею украïнцiв. Вона виконувалася в народi i в той час,
коли поезiя О. Олеся була недоступною. Важливим штрихом ïï музичноï
iнтерпретацiï на сьогоднi є своєрiдне виконання Нiною Матвiєнко.

Звукова iнструментовка творiв О. Олеся чарує i в iншiïх вiршах. Його
мистецтво звукопису можна порiвняти iз творчiстю П. Тичини, особливо з творами iз

ЇСонячних кларнетiв
Ї. Яскравим прикладом цього є поезiя
ЇВ небi жайворонки в’ються
Ї iз циклу
ЇЩороку
Ї, в якiй передано прихiд весни, коли
Ївиглядають полохливо першi пролiски з землi
Ї. Про прихiд весни
Їдзвоном радiсних пiсень
Ї невтомно розповiдають жайворонки. Добiр дзвiнких приго-лосних та лексем (

Їспiвають
Ї,
Їзаливаються
Ї,
Їсмiються
Ї,
Їдзвонять
Ї) викликають музичнi асоцiацiï. Тому до поезiï О. Олеся дуже часто
зверталися композитори. Понад 30 музикантiв здiйснювали обробку його поезiй.
Серед них М. Лисенко. К. Стеценко, С, Людкевич, Я. Степовий. На тексти поезiй О.
Олеся пише пiснi вiдома сьогоднi Марiя Бурмака. Популярною пiснею у ïï
виконаннi є
ЇОй, не квiтни, весно!
Ї.
написана у 1905 роцi. Вона с своєрiдним вiдгуком поета на революцiйнi подiï.
Алегоричний образ айстр, що розцвiли в саду опiвночi (нiч
Ї символ суспiльного ладу), невiддiльний у поезiï вiд мрiï про сонце,

Ївiчну весну
Ї,
Їрожевий ранок
Ї. Коли ж сподiвання виявилися мар ними, бо
Ївколо
Ї тюрма…
Ї, айстри
Їсхилились i вмерли
Ї. Заради
Їсонця, неба, простору, волi
Ї для iнших гине лебiдь в однойменному вiршi.
На думку С. Єфренова, у своïй лiрицi О. Олесь
Їнаочно показав, що громадянськi мотиви анiтрохи не зв’язують крил i не заважають
справжньому поетовi
Ї.
У художнє вирiшення традицiйноï для украïнськоï лiтератури теми про
роль поета i поезiï в суспiльствi О. Олесь внiс свiй вагомий внесок вiршами

ЇРiдне слово в рiднiй школi
Ї,
ЇО слово рiдне! Орле скутий
Ї,
ЇО правда! Мiй народ смiшний безкрає…
Ї. Цi твори засвiдчують, що поет глибоко перейнятий долею свого народу. Збереження
нацiональноï самобутностi народу вiн вважав своïм обов’язком.

Турбота поета про долю рiдного слова,
Їчужинцям кинутого на смiх
Ї, особливо гостро поставлена у поезiï
ЇО слово рiдне! Орле скутий!
Ї Як i в багатьох iнших випадках, громадянський пафос вiрша тут поєднано з
глибокою задушевнiстю, лiричнiстю. Вже у другiй строфi значення рiдноï мови
у духовному життi людини та ïï велич асоцiюється з розкiшшю природи, яку
О. Олесь завжди вмiв змалювати найкращими барвами.
Особливою лiричнiстю, нiжнiстю сповненi вiршi О. Олеся для дiтей. Поезiя

ЇСон
Ї
Ї це казка, яку переживає дiвчинка. Увiснi вона потрапляє в лiс i зачудованими
очима спостерiгає
Їшалений танок
Ї
Ї кружляння мушок, цвiт метеликiв у травах, знайомиться зi звiрятами (поваж’ним
борсуком, ведмедем
Їрудим та волохатим
Ї, вовком-сiрком). Пiд звуки кобзи павука все те товариство починає забавлятися
так, що й поважнi дерева не втерпiли. Вони повисмикували iз землi своï ноги i

Їну садити гопака
Ї. Тремтливе прощання iз лiсовими друзями перериває матуся словами:

ЇВставай, вже сонечко зiйшло
Ї.
Умiння поета створити настрiй (у творах для дiтей вiн поєднаний iз глибоким
розумiнням дитячоï психологiï), одухотворення (олюднення) природи,
викорис-тання народнопоетичних засобiв: символiв, епiтетiв, порiвнянь

Ї забезпечують глибокий лiризм творiв О. Олеся.


Загрузка...



Схожі твори: