Головна Головна -> Твори -> ОЛIЙНИК СТЕПАН БІОГРАФІЯ

ОЛIЙНИК СТЕПАН БІОГРАФІЯ



(1908-1982)
Народився в с. Пасицели Одеськоï областi. Закiнчив Одеський педагогiчний
iнститут. Брав участь у Другiй свiтовiй вiйнi. Працював журналiстом в Одесi,
Києвi. Займався полiтичною дiяльнiстю.
Письменник-гуморист, сатирик. Автор збiрок “Моï земляки” (1947), “Нашi
знайомi” (1948), “Дорога дама” (1954), “Здоровенькi були” (1958), “В iм’я добра,
заради зла” (1978), ” 3 книги життя” (1978) та iн. Твори С. Олiйника вiдзначаються
актуальною тематикою, нацiональним гумором, комiзмом ситуацiй.
Викривальна сила байок С. Олiйника
Вiдомий украïнський поет-сатирик Степан Олiйник з повним правом вважається
гiдним послiдовником вiтчизняних корифеïв сатири Iвана Котляревського,
Степана Руданського та Остапа Вишнi. Вiн не мiг пройти осторонь тих явищ, якi
потребували сатиричного викриття, висмiювання вад суспiльного життя та окремих
людей, негативних типiв. Своï удари поет спрямовує проти утриманцiв, ледарiв,
хапуг, кар’єристiв, хабарникiв, бюрократiв, мiщан у побутi та громадських
взаєминах.
Коли читаєш жартiвливi мiнiатюри, гуморески, фейлетони, памфлети, здається, немов
усе вiдбувається на твоïх очах. Ти смiєшся й глузуєш разом з автором над
героєм або кумедною ситуацiєю, обурюєшся i обов’язково потiм зробиш висновок для
себе. Гадаю, саме у цьому
Ї сила i найважливiше значення благородного гнiву сатири С. Олiйника.

З усiєï творчоï спадщини поета-гумориста менi найбiльше подобаються його
вiршi для дiтей та байки. Скiльки знайомих облич я побачив на сторiнках його
“дитячоï” поезiï! Тут i “винахiдливий” синочок
Ї “Ледарь-брехунець”, i двiєчник з “Хвостатих комет”, i неслухняна ласуня (“У
бабусинiм буфетi”), i примхлива онучка (“Про Iринку”).
У байках викрити цi негативнi риси людей допомагають образи звiрiв або речей. Та
коли придивишся до них уважнiше, обов’язково впiзнаєш людину iз вадою характеру
або поведiнки. Ось перед нами Iндик i Пiвень
Ї “невизнанi таланти” у “жорстокий вiк”. Для “зачерствiлих сердець” “надталант”
Iндика занадто “складний, тонкий”. Та й Пiвня “недооцiнює” народ, “публiка, немов
глуха”. Гот, поглузувавши з пихи цих “артистiв”, ми пiдтримуємо висновок солов’я:

Епоха i народ у нас
Ї найкращi,
Та от спiвцi ви негодящi!
Влучно висмiює С. Олiйник i зарозумiлiсть деяких дилетантiв (“Самовпевнений
лiтпiвничок”), що “досвiдом дiляться”, як “дзьобати носом шкарлупу”. А от у байцi
“Знюхалися” вiд сатирика дiстається вже крадiям i хапугам, яких колоритно
представляють приблудна Жучка та “охоронець” Теклиного двору Мурза. Людську
безсердечнiсть та сваволю викриває поет у байцi “Четвероногий i двоногий”,
змальовуючи сцену покарання бродячого осла жорстоким п’яницею.
Байки С. Олiйника
Ї це справжнiй скарб в украïнськiй лiтературi. Iз сатиричним гнiвом висмiюючи
вади сьогодення, вони допомагають нашому суспiльству очиститися вiд
них.


Загрузка...



Схожі твори: