Головна Головна -> Твори -> ОЛIЙНИК БОРИС БІОГРАФІЯ

ОЛIЙНИК БОРИС БІОГРАФІЯ



(народився 1935 року)
Народився на Полтавщинi. Батько загинув на вiйнi, матерi доводилося важко
працювати, аби прогодувати родину. Навчався на факультетi журналiстики
Киïвського державного унiверситету. Працював у редакцiях газет i журналiв, а
також у журналi “Вiтчизна” та видавництвi “Днiпро”.
Поет. У його творах поєднався лiризм i громадянський пафос, традицiï i
новаторство. Автор замислюється над непростою долею людини XX сторiччя, показує
складний свiт сучасникiв, осмислює “вiчнi” теми. Збiрки: “Б’ють у крицю ковалi”
(1962), “Вибiр” (1965), “Вiдлуння” (1970), “Сива ластiвка” (1979), “Поворотний
круг” (1989) та iн. Лауреат лiтературноï премiï iм. М. Островського,
Державноï премiï СРСР.
Творча iндивiдуальнiсть поета Бориса Олiйника
Першi поетичнi збiрки Бориса Олiйника з’явились в шiстдесятих роках. Це був час
особливого сплеску поетичного мистецтва. Слово оволодiвало душами людей, вело
ïх за собою.
У чому ж таïна Олiйникового вiрша? Особливiстю поетичноï палiтри митця
є, на мiй погляд, вмiння поглянути на проблему нетрадицiйно, глибоко полемiчно.
Вiзьмемо “мандрiвний” сюжет подвигу й покари Прометея. Поет вносить у традицiйне
трактування теми розповiдь про практичнi суспiльнi наслiдки цього явища:

Ми славим в одах вогнище святе,
Та всiх пускать до нього нам ще рано:
Адже вогонь, що викрав Прометей,
Спалив колись великого Джордано!
У поезiï Олiйника взагалi дуже часто вiдчувається прагнення “оземлити”
морально-фiлософськi проблеми, наблизити ïх до щоденного життя. У поемi
“Крило” поет, розмiрковуючи над вчинками злодюги, що знищив журавля i тим самим
убив небо в душi людини, описує намагання цього героя втекти вiд страху за своє
життя. Та наглухо зачиненi дверi, вiкна, мiцнi ворота в цього зажерливого
хазяïна. I нiкуди не втекти. Так конкретними побутовими деталями поет
пiдкреслює моральну глухоту, слiпоту зубожiлоï людськоï душi.

У своïх творах Б. Олiйник використовує такi жанри, як казка, легенда, мiф,
притча. Складна морально-етична проблема зв’язку природи i людини розглянута в
дещо казковiй поемi “Крило”. Часто фантазiя митця сумiщає сиву давнину i
радiофiковану сучаснiсть: на вершину Савур-могили сiли, “як трикутник у полi, три
козаки при антенi…”. Джинси модерновi й волосся до плечей у сучасних юнакiв, та
вони так хоронять землю вiд нападу яничарiв.
У конкретизацiï оповiдi велику роль вiдiграє використання поетом мовноï
скарбницi рiдного народу, гумору, прислiв’ïв, фразеологiзмiв: “Трусив державу
обома, яка грушу”, а за iкону “вiддав чортам без торгу власну душу”.

Без веселого дотепу неможливо собi уявити поезiю Б. Олiйника. Лiрика поета багата
на розмовнi iнтонацiï. “Утiкаючи вiд набридлоï формальноï гладкостi
вiрша,
Ї як зазначає Л. Новиченко,
Ї вiн навмисне робить його ритмiчне дихання нерiвним, ускладненим, переривчастим”.
Однак iндивiдуальний голос поета бiльшою мiрою виявляється в стриманостi
величезного почуття. “Не тлiть, а горiть”
Ї ось поетичний лозунг Б. Олiйника.


Загрузка...



Схожі твори: