Головна Головна -> Твори -> Мiй улюблений герой твору I. Нечуя-Левицького “Кайдашева сiм’я”

Мiй улюблений герой твору I. Нечуя-Левицького “Кайдашева сiм’я”



У прекраснiй реалiстичнiй повiстi I. Нечуя-Левицького “Кайдашева сiм’я” важко
знайти позитивного героя, героя, який був би iдеалом у життi, що став би
прикладом, на який можна було б рiвнятися, намагатися стати схожим на нього. Усi
героï цього твору своєю забобоннiстю, затурканiстю i безсоромнiстю, взаємною
ненавистю є втiленням темноти в життi украïнського пореформеного села,
доведеного до такого стану крiпаччиною та iснуючим ладом. I все ж таки серед
цiєï галереï яскраво зображених негативних образiв я вирiзняю Мелашку

Ї мою улюблену героïню.
Саме вона, на мою думку, з найбiльшою симпатiєю змальована автором. Вона щира,
тиха, лагiдна, вродлива. Любовно змалював письменник ïï портрет.
“Дiвчина була невелика на зрiст, але рiвна, як струна, гнучка, як тополя, гарна,
як червона калина, довгообраза, повновида, з тонким носиком. Щоки червонiли, як
червонi яблучка, губи були повнi та червонi, як калина. На чистому лобi були нiби
намальованi веселi тонкi чорнi брови, густi-прегустi, як шовк”. Яскрава природна
зовнiшня краса Мелашки гармонiйно поєднується з красою душевною, Вона тиха,
лагiдна, привiтна дiвчина. З повагою ставиться до старших, дуже працьовита, бо
зросла у бiднiй сiм’ï i знає цiну копiйцi. Вiрно любить i щиро поважає свого
чоловiка Лаврiна. Разом iз тим Мелашка з природи дуже чутлива. Кожне грубе слово
чи докiр глибоко ображають ïï. Ось вона збирається в гостi до матерi.
Свекруха велить взяти паляницю батькам, але тут-таки кидає, що це, мовляв, для них
небаченi ласощi. Цей несправедливий докiр лягає каменем на вразливу Мелащину
душу. Життя ïï у Кайдашiв було невимовно тяжким. Уïдливi докори
свекрухи та старшоï невiстки Мотрi були нестерпними. Розповiдаючи матерi про
своє горе, Мелашка полила сльозами материн садок. А коли повернулась до свекрухи,
ïй здалося, “що вона з зеленого саду та ступила просто на лiд”. Довго вона не
встрявала у сварки та рiзнi родиннi конфлiкти. I якось, пiшовши на прощу до Києва,
вирiшила бiльше не повертатися додому: занадто вже допекли ïï i
Кайдашиха, i Мотря. I хоч як не любила вона свого чоловiка Лаврiна, все-таки
зважилася на цей рiшучий вчинок. Отже, тиха, покiрлива Мелашка, виявляється,
здатна на серйозний опiр, вмiє захистити свою гiднiсть. Крiм того, Мелашка добра,
турботлива й любляча матiр, гарна й вiрна дружина. Мудра й розумна жiнка, яка
вмiє розбиратися в людях, i хоч як ïй не важко, вмiє пристосуватися до
життєвих умов, щоб зберегти родину i врештi-решт просто вижити за таких жахливих
обставин.
Отже, ця героïня сподобалась менi цiлiснiстю своєï натури, життєвою
мудрiстю й великою душевною красою, поетичнiстю й вiрнiстю у коханнi.

На мою думку, потрапивши в iншi, бiльш сприятливi умови, Мелашка стала б ще
кращою, а це “кайдашеве пекло” отруйно вплинуло на неï, тому й вона поступово
втягнулася в “хатню вiйну” за “твоє i моє”, беручи участь у нiй вже на боцi
свекрухи. Проте цi “баталiï” задоволення ïй зовсiм не дають. Швидше це
просто життєва необхiднiсть.





Схожі твори: