Головна Головна -> Твори -> Кайдашева сiм’я – вершина гумористичного таланту I. Нечуя-Левицького

Кайдашева сiм’я – вершина гумористичного таланту I. Нечуя-Левицького



Сприйнявши реалiзм i народнiсть Т. Шевченка, I. Нечуй-Левицький за пiвстолiття
написав понад п’ятдесят художнiх творiв, вiдобразивши у них життя рiзних
суспiльних верств. Є серед них i гумористичнi твори. Наприклад, комедiя “На
Кажум’яках”, “Голодному й опеньки м’ясо”.
Але вершиною гумористичного таланту письменника справедливо вважається його
соцiально-побутова повiсть “Кайдашева сiм’я”, створена 1879 року.

Це один iз кращих творiв свiтовоï лiтератури, у якому реалiстично
вiдображено життя пореформеного села з усiма його чварами, спричиненими приватною
власнiстю. “Кайдашева сiм’я” не залишає байдужими жодного, хто прочитав
ïï, зачаровує своïм iскрометним гумором, прекрасною мовою,
пересипаною дотепними i влучними прислiв’ями та приказками, майстерно
змальованими образами героïв.
Починається повiсть описом мiсцевостi, серед якоï розкинулось село Семигори.
Прекрасна картина украïнськоï природи: лiс, як зелене море, ставки в
очеретах та левади, бiленькi чепурнi хати
Ї все манить до себе, настроює читача на лiричний лад. I хочеться сподiватись, що
i життя людей минає у гармонiï з цiєю красою.
Та, на жаль, це зовсiм не так. У повiстi автор змальовує побут селянськоï
родини пiсля скасування крiпацтва. З комiчних сцен життя сiм’ï Кайдашiв
виростає реалiстична i трагiчна за своєю суттю картина життя селянства. Перед
нами постає цiла низка яскравих, колоритних постатей: улеслива i чванлива, але
разом iз тим груба й брутальна Кайдашиха, забобонний Кайдаш, який аж занадто
припадає до чарки, суворий, егоïстичний Карпо, Мотря, що “має серце з
перцем”, тиха, покiрлива Мелашка i жвавий запальний Лаврiн. Усi вони члени
Кайдашевоï родини. Письменник майстерно показує цих героïв повiстi,
розкриваючи провiднi риси характерiв, умiло передає ïхнi темпераменти,
звички, нахили.
Пiсля одруження Карпа з Мотрею в родинi Кайдашiв виникають суперечки, починається
“хатня вiйна” за “твоє i моє”, пробуджуються егоïстичнi iнстинкти i
пристрастi Кайдашiв. За допомогою дiалогiв автор майстерно розкриває психологiю
героïв. Завдяки ïм повiсть у багатьох мiсцях читається як драматичний
твiр. Iнколи в епiчну розповiдь автор вводить гострокомiчнi сценки, смiшнi
ситуацiï. Наприклад, пригоди п’яного Кайдаша, пригоди з Марусею Кайдашихою
пiд час поïздки на оглядини в Беïвцi, якi нагадують народнi анекдоти й
iнтермедiï.
Сповненi комiзму епiзоди родинного життя Кайдашiв. Кайдашиха й старша невiстка
Мотря, змагаючись за першiсть у хатнiх справах, б’ють горщики одна однiй, сидять у
неметенiй хатi тощо. Комiчнi сцени письменник створює за допомогою контрасту мiж
пiднесеним, героïко-епiчним характером розповiдi i тими нiкчемними вчинками
героïв, про якi йдеться. Наприклад, опис черговоï баталiï мiж
сiм’ями братiв Кайдашенкiв починається словами, близькими до народних дум: “Не
чорна хмара з синього моря наступала, то виступала Мотря з Карпом з-за своєï
хати до тину”. “Не сива хмара над дiбровою вставала, то наближалася до тину стара
видроока Кайдашиха, а за ними повибiгали всi дiти”.
Всi члени сiм’ï Кайдашiв грубi й сварливi. Сварка повнiстю увiйшла в
ïхнє життя: наприклад, у Марусi Кайдашихи “аж губи трусились од лайки, коли
не було з ким сваритись”. Це обмежена жiнка, яка через ворожнечу з усiма стає
посмiховиськом.
Щоденна гризня, бiйки зробили й з Мотрi сварливу, егоïстичну жiнку, яка по
сутi нiчим не вiдрiзняється вiд Кайдашихи. Невгамовна невiстка завжди зчиняла
сварку, не раз била горщики Кайдашисi. Лють ïï не мала меж.

Стосунки, внутрiшнiй свiт цих героïв письменник вiдтворює у майстерно
побудованих гумористично-сатиричних дiалогах.
Мова героïв пересипана лайкою, грубими порiвняннями. Лаючи невiстку, свекруха
говорить: “Це не Мотря, а бендерська чума”, “Твоï дiти такi змiюки, як i ти”.
“Наплодила вовченят то не пускай до моєï дiжi”.
Так розмовляє i Мотря: “Ти змiя люта, а не свекруха”.
Гумор Нечуя-Левицького йде вiд самого життя, вiд народноï творчостi i є
однiєю з найсильнiших i найсвоєрiднiших особливостей таланту письменника. Але цей
гумор має рiзнi вiдтiнки: вiд добродушного жарту до сатиричного смiху, залежно
вiд того, на кого вiн спрямований. В останнiх роздiлах сатиричний струмiнь повiстi
доходить свого вищого напруження, коли через копiйчаний глечик людинi викололи
око. Звичайно, це вже не смiх, а гоголiвський “смiх крiзь сльози”.

А ось iнший герой повiстi
Ї Карпо. Рiшучий, вольовий парубок, по-своєму розумний. Але ж погляньмо: он вiн
женеться селом за своєю матiр’ю i несамовито кричить: “Задушу, iродова душе!” Це
теж
Ї смiх крiзь сльози. Отже, зображуючи у повiстi сцени селянського побуту,
конфлiкти мiж героями, автор доводить, що темнота, обмеженiсть, егоïзм були
породженням тогочасноï дiйсностi, ïï законами. Але, висмiявши все
потворне, вiдстале, письменник пiднiс голос на захист поневоленого люду. Рiднi
люди ворогують, ïхнi бiйки й сварки мерзеннi, смiшнi, але письменник
застерiгає: люди, схаменiться, погляньте на себе, чи ж заради того ми живемо на
свiтi? Чи не краще спрямувати свою енергiю в iнший бiк, бо лише мир, спокiй,
злагода зможуть зробити життя осмисленим, заможним i щасливим.





Схожі твори: