Головна Головна -> Твори -> Герой повiстi Iвана Нечуя-Левицького “Кайдашева сiм’я”,

Герой повiстi Iвана Нечуя-Левицького “Кайдашева сiм’я”,



який менi найбiльше сподобався
Читаючи повiсть I. Нечуя-Левицького “Кайдашева сiм’я”, я познайомилася з героями,
якi дуже майстерно змальованi на ïï сторiнках: трудiвник Омелько Кайдаш,
прохана Маруся Кайдашиха, суворий Карпо, веселий та лагiдний Лаврiн, гарна й
бриклива Мотря. Але бiльше за всiх менi сподобалася красуня Мелашка.

“Дiвчина була невелика на зрiст, але рiвна, як струна, гнучка, як тополя, гарна,
як червона калина, довгобраза, повновида, з тонким носиком. Щоки червонiли, як
червонобокi яблучка, губи намальованi, веселi, тонкi чорнi брови, густi-прегустi,
як шовк”,
Ї ось як привабливо описує Мелашку автор. Але не тiльки зовнi була вона красивою.
“Мелашка була з поетичною душею, з ласкавим серцем”. I не дивно, що саме в Мелашку
закохався лагiдний Лаврiн.
Як до наймички, ставилася Кайдашиха до Мелашки, загадуючи ïй важку роботу, та
ще лаяла i кривдила ïï. Тут Мелашка i зрозумiла, що живе не в матерi, а
в свекрухи, “що рiдна мати i б’є, та не болить, а свекруха словами б’є гiрше, нiж
кулаками”. Мелашцi хотiлося пiти до матiнки та виплакати сльози, але люта свекруха
i туди ïï не пускала. “Така нудьга мене бере, що, здається, якби я
зозулею полетiла, то лiси посушила б своïми сухотами i зеленi луги сльозами
залила”. Але не тiльки через свекруху плакала Мелашка. “В хатi гризла свекруха, в
сiнях та надворi стерегла ïï Мотря”. Мотря не любила Мелашку, все
зачiпала ïï i ставилася до неï недобре ще й через те, що Мелашка
жила в однiй хатi з Кайдашихою.
Не могла звикнути чуйна Мелашка до таких обставин, i як тiльки сталася нагода i
Мелашка потрапила до Києва, де не було нi лютоï свекрухи, нi Мотрi, вона
вирiшила залишитись там i стати за наймичку в чужоï людини. Але в Києвi, де
не було Мотрi i свекрухи, не було й Лаврiна. I Мелашка розумiє, що не тiльки вона
сумує за коханим, а й вiн за нею теж побивається. Так i повернулася вона додому.
Meлашчина втеча трохи примирила ïï зi свекрухою, а Мотрi вона бiльше не
змовчувала. Але й тепер, в умовах родинноï колотнечi, Мелашка далеко
стриманiша, нiж Мотря. Вона сама нiколи ïï не зачiпала, а тiльки
захищала свою людську гiднiсть.
На образi Мелашки автор показав, як умови дрiбновласницького побуту нiвечать душi
хороших людей, роблять ïх жорстокiшими, грубiшими, егоïстичнiшими.





Схожі твори: