Головна Головна -> Твори -> Украïнська iсторична пiсня

Украïнська iсторична пiсня



Наша дума, наша пiсня не вмре, не загине…
Т. Шевченко
Джерела свiдчать, що ще за часiв Киïвськоï Русi iснували народнi спiвцi,
якi виконували твори на iсторичнi теми, а пiзнiше ïх прямi спадкоємцi

Ї кобзарi. Микола Васильович Гоголь вважав ïх за охоронцiв бойовоï слави
Украïни.
Минали роки, сторiччя, а украïнська iсторична пiсня жила, розвивалася,
передавалася з поколiння у поколiння. Чому ж не вмирають народнi iсторичнi пiснi?
А безсмертнi вони тому, що в них живе сам народ, його мудрiсть, його джерельна
совiсть. У народних пiснях сяє мудрiсть i безстрашнiсть, доблесть, лицарськi
подвиги захисникiв Вiтчизни
Ї украïнських козакiв, якi, не шкодуючи свого життя, вiдстоювали волю i
незалежнiсть нашого народу, Батькiвщини.
Украïнськi народнi iсторичнi пiснi
Ї могутнє духовне джерело нашого народу. У народнiй пiснi живе образ нашоï
славноï Украïни, ïï героïчна i водночас трагiчна iсторiя.

Героями iсторичних пiсень є видатнi дiячi народу, а також пересiчнi козаки й
селяни, якi за влучним висловленням М. Стельмаха, шаблею, списом i серцем боронили
рiдну землю.
Слухаєш iсторичну пiсню
Ї i в уявi постають славнi героï, козацькi полки, що йдуть захищати
Украïну вiд усiх ворогiв ïï свободи. “Попереду Дорошенко…”, а
там далi
Ї Богдан Хмельницький i Iван Богун, Кривонiс i Сагайдачний, Морозенко i Нечай

Ї славнi сини Украïни. Тематика украïнських iсторичних пiсень
рiзноманiтна: турецька неволя, лицарська смерть козака, визволення з неволi та
щасливе повернення до рiдного краю, визвольна вiйна пiд проводом Богдана
Хмельницького.
Особливо багато iсторичних народних пiсень присвячено подiям визвольноï вiйни
украïнського народу 1648
Ї1654 рокiв. Кобзарi по всiй Украïнi оспiвували Богдана Хмельницького, його
сподвижникiв Iвана Богуна, полковника Морозенка та iнших народних героïв.
Ось назви лише деяких пiсень, що належать до циклу про визвольну вiйну: “Чи не той
то Хмiль”, “Iван Богун”, “Ой Морозе, Морозенку”, “Не дивуйтеся, добрiï люди”
та iншi.
Боротьба украïнського народу проти польськоï шляхти досягла особливого
розпалу наприкiнцi XVI
Ї у першiй половинi XVII столiття. Польська шляхта вогнем i мечем прагнула
поневолити волелюбний украïнський народ. Уяву про невимовно тяжке становище
Украïни напередоднi визвольноï вiйни 1648
Ї1654 рокiв дає народна пiсня “Розлилися крутi бережечки”:
Гей, у лузi червона калина,
Гей, гей, похилилася;
Чогось наша славна Украïна,
Гей, гей, засмутилася.
Образ похиленоï калини в пiснi переростає в символ Украïни. Але
завершується пiсня бадьорим настроєм, надiєю на визволення матерi-Вiтчизни з
неволi.
А ми тую червону калину,
Гей, гей, та пiднiмемо.
А ми ж свою славну Украïну,
Гей, гей, та розвеселимо.
I дiйсно, встане славна Украïна, бо є в неï такi дiти, як Богдан
Хмельницький. В iсторичнiй пiснi “Чи не той то хмiль” оспiвується перша перемога
Хмельницького над польсько-шляхетським вiйськом 1648 року в урочищi Жовтi Води.
Богдан Хмельницький не тiльки мужнiй воïн, палкий патрiот Батькiвщини, але й
мудрий i далекоглядний полiтик. У скрутнi часи на допомогу повсталому
украïнському народовi гетьман запросив хоч i ненадiйного, але вкрай
необхiдного тодi союзника
Ї кримську орду.
А я ляхiв не боюся
I гадки не маю
Ї
За собою великую
Потугу я знаю.
Iще й орду татарськую
За собою веду,
Ї
А все тото, вражi ляхи,
На вашу бiду.
Одним iз найближчих сподвижникiв Богдана Хмельницького був Максим Кривонiс, який
зi своïм Черкаським полком здобув низку блискучих перемог над шляхтою на
Подiллi. Цьому героєвi присвячено пiсню “Не дивуйтеся, добрiï люди”.
Богатирська сила Кривоноса, який у пiснi називається Перебийносом, розкривається у
широких батальних картинах.
А Перебийнiс водить чимало
Ї
Сiмсот козакiв з собою,
Рубає мечем голови з плечей,
А решту топить водою.
Цей бравий козак “ляцькую славу загнав пiд лаву”, поклав кiнець пануванню шляхти,
що попивала “на тiй Украïнi меди та вина ситнiï”.
Патрiотизм i мужнiсть Брацлавського полковника Данила Нечая, його битву та
героïчну смерть пiд мiстечком Красним оспiвує вiдома пiсня “Ой, з-за гори
високоï”.
Ой, не встиг козак Нечай
На коника спасти,
Взяв ляхами, як снопами,
По два ряди класти.
Ой, кинувся козак Нечай
Вiд дому до дому
Ї
Та вложив же ляхiв тисяч
З коней, як солому.
Бiдний козак
Ї один iз найулюбленiших персонажiв iсторичних пiсень. Саме вiн був у народних
очах уособленням найкращого, що було в козацтвi: хоробростi, чесностi, вiдданостi
Батькiвщинi.
I за неï, неньку-Украïну, вiддав своє життя й герой пiснi “Ой Морозе,
Морозенку”, якого по-звiрячому вбили татари.
…вони його не стрiляли,
i на частi не рубали,
тiльки з його, молодого,
живцем серце виривали.
Поставили Морозенка
на Савур-могилу.
Дивись тепер, Морозенку,
Та на свою Украïну.
Захоплюємося ми й славним подвигом козака з iсторичноï “Пiснi про Байду”. Це
одна iз найулюбленiших пiсень нашого народу. Записано близько двадцяти варiантiв
цiєï пiснi. У нiй народ прославив, очевидно, Дмитра Вишневецького, князя,
якого на Сiчi прозвали Байдою. Вiн мав власне вiйсько
Ї загiн козакiв, на чолi якого вiн стояв у боротьбi проти турецько-татарських
нападникiв. Потрапивши в полон до туркiв, вiн не зрадив Батькiвщинi, витримав
страшнi катування й прийняв мученицьку смерть, бо турецький цар наказав його “на
гак ребром зачепить”.
Ой висить Байда та й не день, не два,
не одну нiчку та й не годиночку.
Але навiть i в такому станi славний лицар не втратив мужностi, залишився вiрним
рiднiй Украïнi i навiть зумiв помститися своєму ворогу
Ї турецькому царевi.
Ой як стрiлив
Ї царя вцiлив,
Його доньку
Ї в головоньку. О
то ж тобi, царю,
За Байдину кару.
Великоï популярностi зажили й пiснi про народного месника Устима Кар-малюка,
який двадцять три роки боровся проти панiв-крiпосникiв. З численних народних
пiсень про Кармалюка найбiльш поширена
Ї “Пiсня про Устима Кармалюка” (“За Сибiром сонце сходить…”), яка записана у
двадцятьох варiантах. У нiй народ оспiвує Кармалюка як народного заступника.

UBN Звуть мене розбiйником,
Що людей вбиваю,
Ї
Я багатих убиваю
Ї
Бiдних награждаю.
З багатого хоч я вiзьму,
Убогому даю,
А так грошi роздiливши,
Грiха я не маю.
Чимало народних iсторичних пiсень складено й пiд час громадянськоï вiйни. В
частинах регулярноï армiï та в партизанських загонах виникали пiснi про
боротьбу за створення Украïнськоï Народноï Республiки. Наприклад,
пiсня “Єднаймось, брати-украïнцi”.
Єднаймось, брати-украïнцi,
Не час на роздори, не час,
Бо нам ще Великдень настане,
I доля всмiхнеться до нас.
У цiй пiснi народ висловлює надiю на те, що Украïна врештi-решт стане
вiльною й незалежною державою “без панства, без рабства, насильства i зрад…”

Украïнськi народнi iсторичнi пiснi, якi виникли у рiзнi часи, становлять
разом поетичну iсторiю народу. Подвиги вiдважних героïв, зображенi у пiснях,
виховують у нас мужнiсть, смiливiсть, стiйкiсть у боротьбi, прагнення бути
гiдними подвигiв славних синiв Украïни.


Загрузка...



Схожі твори: