Головна Головна -> Твори -> Проблеми добра i зла у романi Панаса Мирного “Хiба ревуть воли, як ясла повнi?”

Проблеми добра i зла у романi Панаса Мирного “Хiба ревуть воли, як ясла повнi?”



Твiр вiдомого украïнського письменника Панаса Мирного “Хiба ревуть воли, як
ясла повнi?” багатопроблемний. I однiєю iз найбiльш важливих проблем, якi порушує
автор твору, є проблема добра i зла. Виходячи з позицiй народноï моралi,
якоï дотримувався, до речi, i письменник, якою керуємося i ми, добро завжди
прекрасне, а зло
Ї потворне, огидне, бридке, хто б його не вчинив. Народне прислiв’я стверджує:
зробив добро
Ї не кайся, зробив зло
Ї зла й сподiвайся.
Саме зла, а не добра бiльше зазнав у своєму життi головний герой твору Чiпка
Варениченко. I “вiддячив” громадi тим самим
Ї злом i навiть iще бiльшим. Iз довiрою, вiдкритим, щирим серцем входив Чiпка у
людський свiт i одразу ж наштовхнувся на образу й глузування. “Байстрюк”,

Ї вигукують услiд Чiпцi та смiються з нього i малi, i дорослi. Але чим же завинив
Чiпка перед громадою? Тим, що батько його був двожоном, людиною з темним минулим?
Але ж ми не можемо обирати собi батькiв, як не можемо i не повиннi вiдповiдати за
ïхнi провини. Та цього не хоче визнати сiльська громада. Тут найперше
визнають честь, тому спочатку й питають людину, чи чесного вона роду? Саме цим i
не мiг похвалитися Чiпка. Iз несправедливiстю i злом вiн зустрiвся дуже рано: на
вулицi дiти не приймають його до гурту, обзивають i ображають. У добру, вразливу
душу хлопчика закрадається озлоблення. Хлопець був приречений на самотнiсть. А
самотнiсть
Ї страшна рiч. Людей, якi прихильно ставилися до нього було обмаль: баба Оришка,
дiд Улас, Грицько. Навiть рiдна мати, вiчно заклопотана, уся в роботi, не могла
придiлити належноï уваги синовi, i, стомлена, часто гримала на нього. Пiд
впливом людей, оточення, тяжкого життя Чiпка починає переконуватись, що скрiзь
панує неправда i насильство однiєï людини над iншою. Все це i викликало у
нього прагнення боротьби. “I росло лихо в його серцi i виросло до гарячоï
вiдплати, котра не знала нi впину, нi заборони”. Почуття ненавистi загострюється
тодi, коли Бородай вигнав Чiпку зi свого двору. Зiткнувся Чiпка з жорстокою
соцiальною несправедливiстю i тодi, коли в нього обманом вiдiбрали землю. Не змiг
вiн домогтися правди в судi. “Скрiзь неправда… Скрiзь,
Ї шепотiв вiн.
Ї Куди не глянь, де не кинь
Ї усюди кривда. Сказано
Ї великий свiт, та нема де дiтися. Коли б можна, увесь би цей свiт виполов, а
виростив новий… Тодi б, може, i правда настала”.
Та нема ïï, цiєï правди. Озлоблений, Чiпка починає протестувати,
бешкетувати, пиячити. Зближується iз лихим товариством. I вважає, що розбiйництво

Ї це засiб боротьби проти гноблення i насильства. Одружившись з Галею, Чiпка
вiдцурався розбiйницького товариства, став добрим i дбайливим господарем. Його
починають поважати в громадi, обирають земським “гласним”. Але чиновники все
зробили для того, щоб усунути селянського посланця iз земства. Знову перемагає
неправда. Чiпка оздоблюється, пiдбурює до виступу селян. I врештi-решт знову стає
на ганебний шлях: починає грабувати, мститися, карати невинних i винуватих,
доходить навiть до вбивства…
Вiд народження в людину закладено все
Ї i добро, i зло. Але якщо життя зруйнує духовнi цiнностi (а саме так сталося iз
Чiпкою), то переможе зло. А далi i до трагедiï недалеко.
Так людська несправедливiсть, зло привели Чiпку до морального занепаду, хоча не
можна не визнати й провини самого героя. Зло, отже, не може породити добро, але
може спричинити ще бiльше, непоправне лихо.
Твiр цей не втрачає своєï актуальностi i в наш час. Вiн вчить нас, що зi
злом, несправедливiстю треба боротися, але так, щоб не скоïти ще бiльшого
зла, бо далеко не всякими шляхами можна дiйти праведного дiяння. I нiколи неправда
не може бути на благо людинi.





Схожі твори: